Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бачити гаманця i не знати, шо в ньому,– це значить, бачивши, не бачити. Очевидно, треба скрiзь дивитися подвiйно: одне брати в душу, а друге у розум.
Григорій СКОВОРОДА - I мудрий часто спотикається.
Григорій СКОВОРОДА - Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА - Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ясла до коней не ходять.
- "Бов! Бов! — на московській брехні.
- "Щоб ти зозулі не чув"! (каже баба). "Мені і удод закує"! (відказує Москаль).
- «А багато людей у церкві?" — "Людей, мамо, нема, тілько самі москалі, так що й голки не встромиш";
- «Тату, лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль». (Пирятин).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Червоніє, як свіжа рана.
- Чеше, як мачуха.
- Чиряк великий, як пузир.
- Чиста, як вода.
- Чиста, як риб'яче око.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Про розум людини легше судити з її питань, ніж з її відповідей.
Левіс - Проза — це слова в найкращому порядку, а поезія — найкращі слова в найкращому порядку.
Семюель Кольрідж - Проза – це слова в найкращому порядку; поезія – найкращі слова в найкращому порядку; а журналістика – давно відомі слова в давно відомому порядку.
«Таймс» - Прокинувся — подумай, що ти зробив для України!?
Борис Єльцин - Пропаганда – це монолог, який шукає не відповіді, а луни.
Уістен Хью Оден
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Не все в житті вимірюється грошима, можна й золотом.
Василь ТИТЕЧКО - Не встиг прокинутися, як знову споночіло.
Юрій БЕРЕЗА - Не встигають вирости крила, як уже треба на небо.
- Не за кожним чоловіком жінка буде, як за кам’яною стіною. Будівельні технології останнім часом значно змінилися.
Ігор БІДЮК - Не знаєш броду, пропусти поперед себе керівництво.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Холодний Яр", 1845 - Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця -
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Великий льох", 1845 - Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845 - А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845 - Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Тарас Шевченко
"І мертвим, і живим...", 1845
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
