Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- I мудрий часто спотикається.
Григорій СКОВОРОДА - Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА - Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА - Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, – це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- На безкінні й віслюки — рисаки.
Італ. - На бистрому коні женитися не їдь.
Словацькe - На битій дорозі трава не росте.
Італ. - На великій воді високі кораблі.
Кит. - На весілля чекай, поки двічі покличуть, а на похорон сам іди.
Болг.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дурна, як овечка — не скаже ні словечка.
- Дурне, аж очі йому рогом лізуть.
- Дурне, як сало без хліба.
- Дурний, аж крутиться.
- Дурний, аж світиться.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Нам загрожує словесний потоп! Чи ж знайдеться новий Ной, що врятує по парі з кожного літературного жанру?
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Напис на пам’ятнику іноді звучить, як оголошення про розшук.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Народ п’є шампанське вустами своїх кращих представників.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Натуралізм у деяких театрах надзвичайний! Навіть запах шкарпеток чути зі сцени.
Лише люди несправжні.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Не брикайся, сидячи в сідлі.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Театр – це така кафедра, з якої можна багато сказати світу добра.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852) - Якщо навіть трапиться розгніватись на когось, тоді розгнівайся і на себе самого.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852) - У глибині холодного сміху можуть віднайтися гарячі іскри вічної могутньої любові.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852) - Часто крізь видимий світу сміх ллються невидимі світу сльози.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852) - Потрібно зі сміхом бути дуже обережним, – тим більше, що він заразливий.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І чужі ми чужениці
В рідній Україні,
Як пташина без гніздечка
На німій руїні.
Пантелеймон КУЛІШ
"Ключ розуміння", 1882 - Воскреснеш, нене, встанеш з домовини...
Тебе я словом правди привітаю,
І розіллється слава України
По всій вселенній, од краю до краю.
Пантелеймон КУЛІШ
"Слово правди", 1882 - Що там тюрма!
То слава наша!
Ми всі тепер сидим в тюрмі!
Всі п'єм одну ми скорбну чашу,
Одна вона — тобі й мені.
Олександр КОНИСЬКИЙ
"Я не боюсь...", 1882 - Убогії ниви, убогії села,
Убогий, обшарпаний люд,
Смутнії картини, смутні-невеселі,
А інших не знайдеш ти тут.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Смутні картини", 1883 - Тепер вона звелась і мову свою шляхетську забула, і віри відцуралась — словом, як там кажуть, та ж свита, та не так зшита.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ
"Люборацькі", 1886
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
