Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватися ним.
Григорій СКОВОРОДА - ...розумним і добрим серцям набагато миліший і поважнiший природжений чесний швець, ніж неприроджений статський радник.
Григорій СКОВОРОДА - Найбільша справа, коли вона без природженостi робиться, втрачає свою честь і вартiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Правда, що наука робить довершеною природженiсть. Та коли немає природженостi, що тодi наука може зробити? Наука є практика і звичка і є дочка природи. Птах може навчитися літати – не черепаха.
Григорій СКОВОРОДА - Ніхто не пожне мiцної слави від будь–якого покликання, якщо працю за цим покликанням не вважатиме за найсолодшу, більшу вiд самої слави втiху.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- — Склянного бога поцілувати.
- — Ти йому хліба і солі, ще за пазуху дай,— а він камінь за плечима.
- — Третьої клепки не достає.
- — Хіба то переймеш, що по воді пливе!
- — Хоч горохом об стіну, а він все своє.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Їсть, як іржа залізо,
- Їсть, як каліка,
- Їсть, як муха,
- Їсть, як погане порося,
- Їсть, як свиня,
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Загальна вада всякого невігластва — казати, наче, чого не знаєш, і не існує взагалі.
Альберті - Задача громадянина не затуляти свого рота.
Гюнтер Грасс - Зазвичай, чим більше в людини розуму, тим менше значення вона йому надає.
Мерсьє - Заздрiсть найдурнiша з усiх вад, адже вона не дає нiчого.
Оноре де БАЛЬЗАК - Заздрісники смертні, але заздрість — вічна.
Жан Батист Мольєр
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Самокритична людина обмежує своє право говорити правду.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я, а лікування у лікаря — для вашого гаманця.
Володимир ТАНЦЮРА - Свиня корито знайде.
Борис РЕВЧУН - Світ справедливий: красуні — для насолоди, некрасуні — для героїчної праці в ім’я батьківщини.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Світ такий тісний, що постійно відчуваєш себе в обіймах чиновника.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Тихий сон по горах ходить,
за рученьку щастя водить. Осип Маковей "Сон", 1899 - Природо люта, мачухо лукава,
Убійнице ненаситна, кровава, За що тобі пісні від нас і слава? Осип Маковей "Природа", 1899 - Чолом тобі, синє, широкеє море!
Незглибна безодне, безмежний просторе, Могутняя сило, — чолом! Дивлюсь я на тебе і не надивлюся, Думками скоряюсь, душею молюся, Співаю величний псалом. Микола ВОРОНИЙ "До моря", 1901 - Весно, ти мучиш мене ! Розсипаєшся сонця промінням,
Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! Іван ФРАНКО "Майові елегії", 1901 - На розпутті хрест дрімає,
На хресті ворона кряче, Осінь стернями блукає І за літом гірко плаче. Богдан ЛЕПКИЙ "В'януть квіти...", 1902
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|