Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Він спитав Круса, яким чином здобув царство.
Коли ж той відповів: "Ворогам мстився, а друзів дарами звеселяв", – так сказав: "Ліпше б учинив, якби ворогів схилив до дружби".
Сократ - Коли хтось пожалівся на нього, бо з лукавими людьми живе, він сказав: "Лікарі посеред болящих ходять, а самі здорові".
Ромул - Коли спитали його: "Де скарб ховаєш?" – простягнув руку, показав на військо й мовив: "У цих!".
Олександр - Наскільки образиш, настільки маєш змогу милістю віддати, та не даєш.
Олександр - Добро творити краще, ніж брати, і милостиня чесніша, ніж набування.
Олександр
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Мудра голова, не говорить лихі слова.
- З доброї губи, добре і слово.
- Добре — добре і говорить.
- Слова до ради, руки до звади.
- Нащо й та шаноба, як нема доброго слова.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Потрібний, як чорту ладан.
- Потрібно, як лисому гребінець.
- Потрібно, як сліпому дзеркало.
- Потяг, як Тарас лозами.
- Похмурий, як туман.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Тепер ворогів мало знати в лице, треба знати ще й їхній ідентифікаційний код.
Василь Момотюк - Тимчасова розлука корисна, бо постійне спілкування створює видимість одноманітності.
Маркс - Той ворог набагато небезпечніший, котрий прикидається твоїм другом.
Григорій Сковорода - Той, хто сам живе в скляному домі, не повинен би кидатись камінням в iнших.
Стівенсон - Тому і повинні ми зносити розлуку спокійно, що кожен надовго розлучений навіть з тими, хто близько.
СЕНЕКА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Народжений красти - просити не буде.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Народжений красти орати не буде.
Володимир ШАМША - Народжений красти просити не буде.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Народу обіцяли все, решту забрали собі.
Володимир ШАМША - Нас жде невіддячений труд!
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Та на зорі,
В золотаву пору
Птиці зелені
Рвонулись вгору.
Тільки злетіть
Не змогли, не зуміли:
Тісно було,
Переплутались крила.
Ліна КОСТЕНКО
"Папороть", 1957 - Сонце низенько, вечір близенько —
Вийди до мене, моє серденько!
Ой вийди, вийди та не барися,
Моє серденько розвеселиться.
Лірично-побутова пісня - Ой не світи, місяченьку, не світи нікому
Тільки світи миленькому, як іде додому
Світи йому ранесенько та й розганяй хмари
А як же він іншу має, то зайди за хмари.
Лірично-побутова пісня - Жили ми з тобою, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як чорная хмара.
Лірично-побутова пісня - Зелененький барвіночку, стелися низенько,
А ти, милий, чорнобривий, присунься близенько.
Зелененький барвіночку, стелися ще нижче,
А ти, милий, чорнобривий, присунься ще ближче.
Народна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
