Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Немає нікого без вад. Той з нас найкращий, хто їх має найменше.
Горацій - Немає нічого гіршого, ніж блукати в чужих краях.
Гомер. - Немає нічого дурнішого за дурний сміх.
Катулл. - Немає нічого хиткішого і більш минущого, ніж чарівність могутності, яка на не спирається власну силу.
Таціт, давньоримський історик, 58 – 117 рр. до н.е. - Немає рабства ганебнішого, ніж рабство добровільне.
Сенека
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Нехай собі як хоче, сокоче.
— Як хто хоче, так і сокоче.
— Хто хоче сокоче, а хто хоче куд-кудаче.
— ... сокоче, а я буду кудкудакати.
- Як хто хоче, так по своєму батькові плаче.
— ... по своїй мамі плаче.
—... одні голосно, а другі тихо.
- Хто хоче, по своєму батькові плаче, — а хто хоче, то і скаче.
- Вольно кому хотіти, по своїй матері плакaти.
- Нехай ваше зверху буде!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Січень не так січе, як у вуха пече.
- Сонце блищить, а мороз тріщить.
- Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.
- Такий мороз, аж зорі скачуть.
- То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Лише люди несправжні.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Ліра Нерона була камертоном.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Література прогресивніша від життя: вона вдається до евтаназії щодо своїх невдалих героїв.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Любов до Батьківщини не знає кордонів.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Люди народжуються на виконання соціального замовлення й із власної ініціативи.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям.
Григір ТЮТЮННИК - І захотілося раптом, щоб коли помру, крізь прах мого серця проріс дубовий корінь, а з нього вимахав могутній дуб і щоб гілля його пішло на кілки – бити тупих і немічних серцем людей.
Григір ТЮТЮННИК - Зустріч з величчю робить нас скромнішими.
Григір ТЮТЮННИК - Благословенне слово, що гартує!
Леся УКРАЇНКА - Завжди терновий вінець
Буде кращий, ніж царська корона.
Леся УКРАЇНКА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Картагена нашої провінційності мусить бути зруйнована. Шлях до майбутнього лежить через уміння мислити й розуміти, не через начотництво, сліпу віру і завжди обмежений фанатизм.
Юрій ШЕРЕХ
"Наша сучасність — наше мистецтво", 1947 - Проблема безґрунтянства — це, може, найхарактеристичніша проблема XX сторіччя... Всі історичні процеси нашого часу ніби спеціально спрямовані на те, щоб позбавити людину ґрунту.
Юрій ШЕРЕХ
Зустрічі з Заходом", 1950 - Радянська система прекрасно знає, що цілком політизована людина — це вже не людина, а раб чи робот. Цього не знає, на жаль, більшість еміграції.
- Бій під Полтавою Петрові виграли українські Кочубеї.
Юрій ШЕРЕХ
"Москва, Маросейка", 1954 - Але одне безперечно: мине радянське панування. Російські загарбники стануть спогадом, як спогадом стали німецькі.
Юрій ШЕРЕХ
"Правда почуттів...", 1954
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
