Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Люди охоче вірять тому, чому бажають вірити.
Гай Юлій ЦЕЗАР - Людина — це душа, обтяжена трупом.
ЕПІКТЕТ - Людина або збожеволіє, або почне писати вірші.
ГОРАЦІЙ - Людина, що думає лише про себе й шукає в усьому своєї вигоди, не може бути щасливою. Хочеш жити для себе, живи для інших.
СЕНЕКА - Людині властиво помилятися, а дурневі — наполягати на своїй помилці.
ЦИЦЕРОН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- На тобі Данило, що мені не мило.
- На тобі небоже, що мені негоже.
— ... оце я тобі теє дав, що мені з носа упало.
- Нашим салом, та по нашій шкурі.
— Моїм салом та по мені і мажуть.
— ... та мене й мастиш.
- І понюхати не дадуть.
- Зачиняються царські врата для нашого брата.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Хруснуло, як горіх, шугнуло, як у міх.
- Худа, як драбина.
- Худий, аж ребра світяться.
- Худий, як дошка.
- Худий, як терлиця.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Якщо людина має свободу вибору, вона обирає свободу.
Михайло Генін. - Якщо людина не образилася на ваш жарт — значить, вона має почуття гумору, а якщо образилася — значить, вона зрозуміла його зміст.
Михайло Генін. - Якщо людина позбавлена почуття гумору, значить, було за що.
Данило Рудий. - Якщо маєш бажання, і в орфографічному словнику можна знайти підтекст.
Олександр Ратнер. - Якщо мене відвідують думки, я не самотній.
Володимир Брюґґен.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.
Олесь Гончар - Мова росте елементарно, разом з душею народу.
Іван ФРАНКО - Може, й справді добре там, де нас нема. Але ж ми є скрізь!
Віктор ВОВК - Можна ходити рідною землею, а можна топтати її.
В. Захарченко - Молодість щаслива тим, що в неї є майбутнє.
Микола ГОГОЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Над ставом місяць тихо став,
І ліс задумався на чатах.
Бліді були твої уста,
А в мене зацвіли шкарлатом.
Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА
"Над ставом місяць тихо став...", 1934 - Палає ніч пташиним співом.
Хто ж, люба, ложе нам постелить?
Дивись, як сяє мерехтливо
У вікна місяць — чару келих.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Весільна ніч", 1935 - І, відділившись від юрби,br> загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Два серця", 1935 - Послухай: б'є весільний бубон
і клени клоняться, мов пави.
В твоє волосся, моя люба,
заплівся місяць кучерявий.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Весільна", 1935 - Радосте моя синьоока,
Моя радосте мила,
Як зоря, що високо
Наді мною спинилась.
Юрій ЛИПА
"До панни...", 1938
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
