Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Дві причини спонукають людину до страху Божого: мука безчестя і відплата благочестя.
Демокріт - Великим трудом і потом виправляється в нас норов добрий і сталий.
І все ж можливо за одну мить порушити все, що многим потом здобули. - Цей удень свічку запалив та з нею ходив по місту і, коли хтось спитав його: "Навіщо робиш це, о філософе?", – відповів: "Людину шукаю!"
Діоген - Зіллємось одне з одним духовно й будемо братолюбцями більше, ніж самолюбцями.
Діоген - Ніхто ні друг, ніхто ні брат: про себе кожен дбає. Та тим самим своє відкидаємо, немічні легко піддаємось і людям, і дияволу – адже не захищаємо одне одного. Адже і в бою, і в поході, як воїн лише про те мислить, якби міг один утекти, то усіх інших з собою погубить. Якщо ж ні себе, ані зброї не щадить за себе й за військо, той сам вирятується і всі друзі його.
Златоуст
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Тьфу на твою дурну голову.
- У голові джмелі гудуть.
- У жінок коси довгі, а розум короткий.
- У людей діти, як діти, а в нас одне, та й те не таке, як у людей.
- У них цього добра хоч греблю гати.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Жовтий, як мертвяк.
- Журба в'ється коло серця, як гаденя.
- Журба точить людину, як іржа залізо.
- Журиться, як кобиляча голова, коли віз переверне.
- З бідою, як з рідною мамою.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Часто люди падають з великої висоти через ті самі вади, які допомогли їм її досягти.
Жан Лабрюйєр. - Часто негативні факти не тільки мають місце, а й постійну прописку.
Микола Левицький. - Часто одна влучна, відповідальна, турботлива й благородна думка може замінити сотні спекулятивних публікацій.
Йосип Лось. - Через своїх наслідувачів багато хто довів свою неоригінальність.
Карл Краус. - Через терни до зірок.
Люцій Анней Сенека.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Бійся того, хто нічого не боїться.
Юрій БЕРЕЗА - Заробляєш гроші — втрачаєш здоров’я, поновлюєш здоров’я — втрачаєш гроші.
Роман КРИКУН - Звів райський куточок, продавши дияволу душу.
Юрій БЕРЕЗА - І без модельєра можна пошитися в дурні.
Юрій БЕРЕЗА - Лідер не той, хто йде попереду, а той, за яким ідуть.
Юрій БЕРЕЗА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- А на громаду хоч наплюй!
Вона — капуста головата.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Хіба самому написать...", 1849 - Нехай як буде, так і буде.
Чи то плисти, чи то брести.
Хоч доведеться розп'ястись!
А я таки мережать буду
Тихенько білії листи.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Лічу в неволі дні і ночі... ", 1850 - Єсть нерушимий закон правди в душі у всякого поета; не здолає поет самохіть підняться вгору душею: підіймає його дух його плем'я.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1857 - Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило.
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, божеє кадило,
Кадило істини. Амінь.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Неофіти", 1857 - Возвеличу,
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Подражаніє 11 псалму", 1859
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
