Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Корисне всяке місце, коли живеш з правдою.
Філон - Ваги справедливості, і міра справедливості, і земля справедливості хай буде вам.
Соломон - Належить суддям ні додавати людинолюбства до законної постанови, ні робити її суворішою, засуджуючи. Бо хто додасть до засудження чи зменшить від милосердя свого, те беззаконне суть.
Малий Демосфен - Як несправедливо вчинив, а потім уперто цього тримаєшся, то подвійну кривду маєш.
Клітарх - Ліпше за правом судити й від засудженого паплюженому бути несправедливо, ніж неправдиво судити та єством справедливості паплюженим бути.
Мосхіон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Цар води не відійме.
- Не жарене — не пахне.
- Не ковбаса — не знюхаєш (наперед не вгадаєш).
- Що буде, то буде, а в торбі хліба не буде.
- Не минеться, як бабі жнива.
— ... Великдень.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дівчина, як сонечко.
- Дівчина, як тінь; ідеш за нею — втікав, від неї ідеш — доганяє.
- Дівчина, як у лузі калина.
- Дівчина, як яблуко наливчате у спасівку.
- Дітей годувати, як складати.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Там, де немає сили волі, немає і шляху.
Бернард ШОУ - Там, де пропаганда волає про свободу, вона суперечить самій собі.
Теодор Адорно - Хто рятує країну — не порушує закони.
НАПОЛЕОН І - Хто самого себе не поважає, того, без сумніву, і інші поважати не будуть.
Н. Карамзін - Хто смерті боїться, той вже не живе.
Зейме
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Діти — квіти нашого життя: їм потрібний терплячий садівник.
Юрій РИБНИКОВ - Ремінь у руках батька підриває його авторитет.
Юрій РИБНИКОВ - Батьки на задньому плані, коли дитина — у головній ролі.
Юрій РИБНИКОВ - Заява: «Орошу подовжити медовий місяць за рахунок декретної відпустки».
Юрій РИБНИКОВ - Обручка — символ замкненого кола: одні намагаються туди вскочити, інші — вискочити.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю:
в краєвиді його таємничім
себе шукаю.
Богдан РУБЧАК
"Пісня для Мар'яни", 1967 - Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло,
коли до заходу топився смолоскип; —
незнаним гостем до твойого тіла.
Богдан БОЙЧУК
"Мандрівка тіл", 1967 - Пахуче й густо поростають ночі,
Горять вогнем незайманим уста,
Душа, недавно дика і пуста,
Знов жити і любити хоче.
Марина ПРИХОДЬКО
"Пахуче й густо поростають ночі...", 1967 - Озиваєшся, скрипко, тіла свого повнотонням,
у пісні пристрасті шал і чистості жаль.
Раптом ця ніч, це одкровення червоне,
коли приходить кохання великий скрипаль.
Ігор КАЛИНЕЦЬ
"Музика", 1968 - Тепер уже правда у панів під ногами,
А щира неправда сидить між панами!
Тепер уже правду ногами топтають,
А щиру неправду медом-вином напувають!
Тепер уже правда у панів у недолі,
А щирая неправда у добрій волі.
Народна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
