Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто вірує в Мене, якщо й помре, живим буде, і усякий живий, хто вірує в Мене, не умре повік.
Євангеліє - Кожній людині, яка помирає, вся земля домовина: кожен-бо, хто від землі – земля є і землі повертається.
Демосфен - Коли не сумував, як його не було, то й зараз не сумуй, що однині не буде.
Амас - Ліпше посеред міста вбитому лежати, ніж бачити Вітчизну захопленою і повойованою.
Діон - Коли сказали йому люди, що афіняни засудили його на смерть, відповів: "А до них – природа".
Сократ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Знайте нас, що ми голі, та в жупані ходим.
- Красне піря на вудвуді (на удодові), але сам смердить.
- Як корова зализала (зачесаний, як зализаний).
- Гарний, як свиня в болоті.
- Не показуй пугачові дзеркала, бо він сам знає, що красний.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Гнучка, як лоза.
- Гнучка, як тополя.
- Говорив, як у било бив.
- Говорить так, немов з книги бере.
- Говорить, мов блекоти об'ївся.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Раб, задоволений своїм положенням, вдвічі раб, тому що не лише тіло його в рабстві, але й душа його.
Лев ТОЛСТОЙ - Раб, який задоволений своїм становищем — подвійний раб, бо не тільки тіло його в рабстві, але і душа також.
Е. Борк - Раз у житті Фортуна стукає в двері кожної людини.
Марк ТВЕН - Релігія — це переконання, буцімто все те, що відбувається з нами, є надзвичайно важливим. І саме тому вона буде існувати завжди.
Чезаре Павезе - Репутація держави найточніше визначається сумою, яку вона здатна взяти в борг.
У. ЧЕРЧІЛЛЬ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- На вельможній руці й мізинець почувається вказів-ним перстом.
Валентин ЧЕМЕРИС - Коли мертвий живіший за всіх живих, останнім не позаздриш.
Валентин ЧЕМЕРИС - Що вдієш, доводиться помилятися, адже живеш уперше.
Валентин ЧЕМЕРИС - У вас свої достоїнства, у відьми – свої. Чому ви до неї причепилися?
Валентин ЧЕМЕРИС - Що теорема не доводиться, теж треба довести.
Валентин ЧЕМЕРИС
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Смерть консерватизму означає скрізь і завжди смерть нації.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Динаміка — життя, рух — кожної живої нації полягає в обороні сильними консерватистами традиційної існуючої форми національної влади і в постійнім реформуванні цієї влади поступовцями.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Навіть само поняття національної культури української — як чогось органічного, окремого, індивідуального — зовсім чуже більшовикам.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Зрадництво стало найбільш характерним явищем нашої історії...
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Богдан (Хмельницький) був єдиний державний муж в нашій новітній історії, який зумів зорганізувати українську здержуючу і кермуючу консервативну силу і при помочі цієї сили опанувати розбурхану українську стихію.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|