Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Гарна людина завжди простодушна.
Марціал. - Гарно розмiрковувати про доброту – ще не значить бути добрим, бути справедливим у думках – ще не значить бути таким на дiлi.
Арiстотель - Гірших всюди більшість.
Біант. - Гнітить фортуна несміливих,— хоробрий їй страшний.
Сенека - Голод загострює розум і у дурнів.
Федр.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Літає добре, а сісти не може.
- Літо просвистав.
- Ловко піч змайстрував: весь дим у своєму подвір'ї.
- Ложка дьогтю зіпсує бочку меду.
- Лука негребена, як дівка нечесана.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Боюсь я тебе, як торішнього снігу.
- Боязкий, як заєць.
- Брехливий чоловік — як вугіль; хоч не спалить, то очорнить.
- Бреше, як деркач дирчить.
- Бреше, як попова собака.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- З приводу прикметників. Якщо сумніваєшся — викресли.
Марк Твен. - З тими людьми, які не мають жодних вад, проблема полягає в тому, що здебільшого можна бути впевненим у наявності в них якихось страшенно дратівливих чеснот.
Елізабет Тейлор. - З усіх зв'язків, що виникають між людьми, найбільш непостійним, найбільш заплутаним і мінливим є зв'язок між письменником і читачем.
Антоні Шефтсбері. - З усіх розділових знаків найталановитіша крапка.
Юрій Рибников. - За браком доказу наводять цитату.
Клод Адріан Гельвецій.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Скільки треба тупцювати на місці, аби крізь землю провалитись?
Флоріан БОДНАР - Склади митниць заповнені забороненими плодами.
Юрій РИБНИКОВ - Склероз вилікувати важко, але про нього можна забути.
Роман КРИКУН - Скромність прикрашає, але погано вдягає.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Слабкі народи лишаються в дурнях.
Олесь ВОЛЯ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Квітчастий луг і дощик золотий.
А вдалині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле поцілунок
Такий чудовий та сумний.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915 - Ой не крийся, природо, не крийся,
Що ти в тузі за літом, у тузі.
Павло ТИЧИНА
"Ой не крийся, природо..." - Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся — дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Павло ТИЧИНА
"Гаї шумлять...", 1918 - Я чую пісню, мов крізь сон
Далекий Черемош гуркоче;
Мені вчувається щоночі
Той шелест листя, шум сосон.
Дмитро Загул
"Я чую пісню", 1919 - Ти давню праосінь нагадуєш мені:
Берегових грабів грезет і злотоглави,
Повітря з синього і золотого скла
І благодатний дар останнього тепла...
Микола Зеров
"Праосінь", 1924
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
