Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не все те отрута, що неприємне на смак.
Григорій СКОВОРОДА - Добрий розум, робить легким будь–який спосіб життя.
Григорій СКОВОРОДА - Бери вершину і матимеш середину.
Григорій СКОВОРОДА - З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Григорій СКОВОРОДА - Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Своє святе — чуже найсвятіше.
- Лучше свої воші бити, ніж чужі гроші числити.
- Ліпше своє мале, ніж чуже велике.
- Ліпше своє латане, ніж чуже хватане.
– Хоч латане, але не хватане.
- Чуже добро боком вилізе.
– ... добро, бере за ребро.
– За чуже добро вилізе ребро.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пройшов вік, як батогом ляснув.
- Пропав, як з мосту впав.
- Пропав, як здимів.
- Пропав, як камінь у воді.
- Пропав, як руда миша.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Середній вік — це коли ти занадто молодий, щоби йти на пенсію, і занадто старий, аби отримати іншу роботу.
Лоренс Пітер - Серцеїди пожирають дівиць, як спілі яблучка, а їхні серця випльовують, як кісточки.
Магдалена Самозванець - Сила війська залежить від його духу.
Лев ТОЛСТОЙ - Сила починається там, де кінчається острах слабкості.
А. Алісов - Син мій, якби ти знав, як мало треба розуму, щоб керувати світом! Папа Юлій ІІІ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Доведено багаторічною практикою: любов до тещі вимірюється кілометрами.
Роман КРИКУН - Довели до ручки — обведуть і навкруг пальця.
Флоріан БОДНАР - Доки «Я» дістанеться до «А», по стількох головах воно потовчеться!
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Доми купують бездомні, а душі — бездушні.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Донедавна казали «порвав, як тузик грілку». Тепер крутіше казати «порвав, як Кисельов чужий бюлетень».
Борис РЕВЧУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п'яний очерет
Без вітру гнеться.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І небо невмите, і заспані хвилі...", 1848 - За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"За сонцем хмаронька пливе...", 1849 - Верховино, світку ти наші
Гей, як у тебе та мило!
Як ігри вод, плине тут час,
Свобідно, шумно, весело.
Микола Устиянович
Верховинець", 1889 - Ходжу берегами,
Та й не находжуся;
Дивлюсь на сади зелені,
Та й не надивлюся.
Пантелеймон КУЛІШ
"Lago Маggirе", 1862 - Ми сподівались, ждали, ждали,
Ждемо й тепер... Весни нема,
А перед нами і за нами
Холодна, темная зима!
Олександр КОНИСЬКИЙ
"Сподівання", 1876
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
