Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Шляхетна людина живе у згоді з усіма, а низька людина шукає собі подібних.
КОНФУЦІЙ - Щасливий випадок недовго чекає.
Піндар - Щира слава полягає в тому, щоб робити те, що гідне бути описаним, і писати те, що гідне бути прочитаним.
Пліній Старший - Щирі слова не бувають приємні, приємні слова не бувають щирі.
Лао-ЦЗИ - Щоб вести людей за собою, йди за ними.
Лао-ЦЗИ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Його мати моїй матері — двоюрідна Параска.
- Його робота не лізе ні в які ворота.
- Його як послухати, так і Бога нема.
- Йому (украсти і т.д.), як раз плюнути.
- Йому було би що сказати, якби він багато не говорив.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.
- Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
- Чайка сіда на воду - чекай доброї погоди.
- Як почав орать, то в сопілку не грать.
- Як терен квітнем забіліє - селянин ячмінь сіє.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- У декого ввічливість — добре відредаговані грубощі.
Леонід Сухоруков. - У декого на обличчі написано: морда.
Борис Крутієр. - У деталях, які "заважають", іноді міститься найцікавіше.
Анатолій Аграновський. - У деяких джерелах натхнення музи миють ноги.
Станіслав Єжи Лец. - У деяких думках нема нічого поганого, крім них самих.
Леонід Леонідов.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Ще й сподобніше, коли хата скраю: тільки чиясь вiзьме, першим привiтаєш.
Ростислав ДОЦЕНКО - Що більш забутнє минуле, то менш здобутне майбутнє.
Ростислав ДОЦЕНКО - Що більше народ захоплюється суспільними комедіями і комедіантами, то страшніші трагедії на нього очікують.
Олесь ВОЛЯ - Що менше в країні власних коней, то більше — троянських.
Володимир ШАМША - Що робити після того, як ми стільки наробили?
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Розпинали тебе на
Курних перехрестях доріг, І стріляли тобі Вороги у скривавлені груди... Та не вбили народ — І народ себе в серці зберіг. Віталій Коротич "Моїй землі", 1961 - Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд! Василь СИМОНЕНКО "Де зараз ви, кати мого народу?", 1964 - Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля. Василь СИМОНЕНКО "Гранітні обеліски", 1964 - Над тобою
Палають німби мук і скорбот, І подвиг твій, Обпечений ганьбою, Благословив розстріляний народ. Василь СИМОНЕНКО "Одинока матір", 1964 - Упаду я зорею,
Мій вічний народе, На трагічний і довгий Чумацький твій шлях. Василь СИМОНЕНКО "Стільки в тебе очей...", 1966
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|