Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Для того, хто вміє добре користатися своїм життям, воно не коротке.
Луцій Анней СЕНЕКА - До волі веде лише одне: зневага до того, що не залежить від нас.
ЕПІКТЕТ - До свободи веде лише одна дорога: презирство до того, що не залежить від нас.
ЕПІКТЕТ - Доблесть миліша вдвічі, якщо доблесний тілом прекрасний.
Вергілій - Доблесть не знає непрохідних шляхів.
ОВІДІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Де найчепурніші дівчата, туди найдужче втоптані стежки.
Норв. - Де панує сила, там розумові нема місця.
Франц. - Де три жінки, там уже гармидер.
Япон. - Девіз громадянина: бути, а не здаватись.
Латинськe - Дерево правди не всихає навіть тоді, коли посадити його на камені.
Груз.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Розходився, як драний постіл.
- Розходився, як холодний самовар.
- Розходилась, як квочка на яйцях.
- Розходилась, як квочка перед бурею.
- Розцвіла, як калина.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Рецензенти мають право не тільки говорити людям, що вони дурні, але й навіть доводити їм це.
Георг Кристоф Ліхтенберґ. - Рецензії на прозу життя завжди мають критичний характер.
Борис Крутієр. - Речення зі знаком оклику — це те саме запитання, але таке, що залишилося без відповіді.
Борис Крутієр. - Рима простує за думкою, а часто й передує їй.
Тристан Бернар. - Ритм — найкращий витлумачувач змісту.
Самуїл Маршак.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Якість косметики значно поліпшилась: тепер втратити обличчя можна за хвилину, а зробити розумне – за дві.
Флоріан БОДНАР - Якого б кольору прапорця не тримав у руках мільйонер — слугуватиме він лише «зелененьким».
Олександр ПЕРЛЮК - Якшо помирати, то краще від сміху. Але хто ж тоді буде сміятися?
Валентин ЧЕМЕРИC - Якщо бурчить у шлунку – не хвилюйтеся. Це інформація, що ми ще існуємо.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Якщо в країні нічого не змінюється, змінюється ставлення до тих, хто обіцяв все змінити.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Тиша. Легіт ледве віє;
птах мовчить, діброва спить, квітка в розкошах німіє, навіть річка не журчить. Уляна КРАВЧЕНКО "Рrima vera", 1925 - Поклонюсь я низько житам:
"Ви простіть мене, блудного сина, Що я вас проміняв, прогадав На сирени, на брук, на машини..." Дмитро Фальківський "Та й піду ж я", 1925 - Я світ увесь сприймаю оком,
бо лінію і цвіт люблю, бо рала промінні глибоко урізались в мою ріллю. Михайло ДРАЙ-ХМАРА "Я світ увесь сприймаю оком...", 1925 - Блискучий сніг, колючий вітер,
гудуть натягнуті дроти. Шляхів нема, немов хто витер, і важко проти вітру йти. Михайло ДРАЙ-ХМАРА "В село", 1925 - Солодкою стрілою пізній цвіт,
Скрадаючися, приморозок ранить. Дзвенить земля, як кований копит. Зима прийде — і серця не обманить. Максим РИЛЬСЬКИЙ "Людськість", 1929
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|