Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не слово, а нещастя є вчителем дурнів.
Геракліт. - Не той бiдняк, у кого мало, а той, хто хоче бiльшого.
Сенека. - Не той розумний, хто вміє відрізняти добро від зла, а той, хто з двох бід вміє вибрати меншу.
Талмуд. - Не тому він мудрий, що багато говорить. Спокійного, вільного від ненависті, кому не відомий страх — називають "мудрим".
Дхаммапада. - Не швидко вершиться суд над поганими справами; від цього і не страшиться серце синів людських чинити зло.
Біблія.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як густо цей пояс вязався, щоб так і мої огірочки густо вязались у городі. (Побачивши перший цвіт на огірках або гарбузах, примовляють так і перевязують червоною ниткою висмикне ною з пояса.
- Роблять це на день цісаря Константина і Олени, 21-го квітня).
- Як не може по світі голе ходити.
- Щоб так не могли горобці соняшників пити, (треба з цією примовкою оббігти голому у ночі грядки, тримаючи у руках паляницю-забудьку, що з усего печева сама зісталася в печі забута).
- Так вас усіх буду драти, як будете на просо літати (так приказують вбиваючи горобця).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Глядить на мене, немов сміється.
- Гляне, мов окропом обіллє.
- Гляне, наче золотом обдарує.
- Глянув, мов п'ятака дав.
- Глянула —і мов сонце засвітилось.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Якби я вже замолоду вмів мислити самостійно, ніхто б не зміг мене переконати мислити самостійно.
Габрієль Лауб. - Якби я не мав такої високої думки про себе, я був би сама досконалість.
Тед Тернер. - Який важкий жанр — художнє мовчання.
Григорій Яблонський. - Який сенс брехати, якщо того ж самого ефекту можна досягти, ретельно дозуючи правду.
У. Форстер. - Який чудовий цей світ у кольоровому зображенні!
Данило Рудий.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Після того, як ти став безсмертним, можна і вмирати.
Олександр ПЕРЛЮК - По вуха зав’язані в багнюці, але честь мундира не заплямили.
Олександр ПЕРЛЮК - Повернути награбоване? Та це ж грабунок!
Олександр ПЕРЛЮК - Повір у себе, навіть якщо для цього треба себе обдурити!
Олександр ПЕРЛЮК - Погіршення життя — це побічний ефект від її покращення.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- В неділю рано зілля копала.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
Назва повісті, 1909 - Як спалахне серце кволе
Палом страчених надій,
Я прийду до тебе, доле,
На страшне криваве поле,
На останній смертний бій.
Григорій ЧУПРИНКА
"Перемога", 1911 - Дорого зустрічей і тиха путь прощань,
Людська дорого, — просто стелься,
Відбивши на холодних рельсах
Огні ночей і дотики світань!
Микола БАЖАН
"Дорога", 1927 - І серце в путь мене веде,
І я не йти — не можу...
Микола БАЖАН
"Розмова сердець", 1928 - І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу,
і без кінця топчу тюремний камінь,
і туги напиваюсь досхочу.
Михайло ДРАЙ-ХМАРА
"І знов обвугленими сірниками...", 1937
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
