Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
Григорій СКОВОРОДА - Люблю джерело i початок – вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хто швидко прилiпляється до нової думки, той швидко вiд неї i вiдпадає. Що швидко запалюється, те раптово й гасне.
Григорій СКОВОРОДА - Чи може щось ширше розлитися, як думки!
Григорій СКОВОРОДА - Посудина для води, а не вода для посудини. Через те й душа моя, думки та серце мої кращi мого тiла.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Що наша копійка! кровю обкипіла!
– Крівава наша копійка!
- Нам (крамарям) як не божиться, так і не розжиться.
- Личко (лице) товар продає.
- Хвалячи продати, а гудячи купити.
- Голова на голову.
– Голову в голову перечислити треба.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дужий, як мороз.
- Дужий, як орел.
- Дужий, як слон.
- Думав розумом, як дохле теля хвостом.
- Думка, як той ворон кряче.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Люди здебільшого жваво цікавляться всім на світі, крім того, що справді варто знати.
Оскар Уайльд. - Люди здебільшого живуть за модою, а не за розумом.
Георг Кристоф Ліхтенберґ. - Люди іноді говорять про вади та цноти лише на підставі того, що їм не подобається або що їм вигідне.
Франсуа Фенелон. - Люди кажуть, що вони не розуміють цієї думки, бо вона "занадто тонка". Ні — вони не розуміють її, бо вона занадто логічна.
Анрі де Монтерлан. - Люди лихословлять зазвичай не стільки через бажання нашкодити, скільки через марнославство.
Франсуа де Лярошфуко.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Велика ціль – річ більша від людини.
Юрій ЛИПА - Каже кров: з’єднаю! Каже любов: пробачу! Каже віра: веду!
Юрій ЛИПА - В серці кожного українця повинна бути його почуттєва Україна, заселена постатями і почуваннями.
Юрій ЛИПА - Все, що рідне, то – рідне, вороже – ворожим зостане, йди без вагань і без схибу і вдар там, де треба.
Юрій ЛИПА - Большевизм не розпочав нічого, чого б не провадив або не пробував впровадити царизм.
Юрій ЛИПА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, тільки камінь має.
Сидір ВОРОБКЕВИЧ
"Рідна мова", 1869 - Кобзо, моя непорочна утіхо!
Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,
Голосом правди святої дзвони,
Нашу тісноту гірку спом'яни.
Пантелеймон КУЛІШ
"До кобзи", 1882 - Люде добрі! Пожалійте
Бідолашного піїту,
Що від горя, від наруги
За слізьми не бачить світу.
Володимир САМІЙЛЕНКО
"Горе поета", 1886 - Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!
Леся УКРАЇНКА
"Співець", 1886 - Смішний поет, що хтів би, окрім зла,
В тім світі правди й розуму глядіти.
Іван ФРАНКО
"Вольні сонети", 1887
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
