Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Все, колись народжене, приречене на загибель.
САЛЮСТІЙ - Все, що приховано тепер, розкриє колись час.
ГОРАЦІЙ - Всі труди людини — для рота її, а душа її не насичується.
Екклесіаст - Вчися у мене праці та доблесті, сину мій. Бути щасливим вчися у інших.
Вергілій - Гарна армія — погана армія. Її сильніше ненавидять.
Лао-ЦЗИ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Перше чим женитись, починай журитись: треба ложки, треба миски, треба ночов і колиски.
- Петро з Марійкою пов’язані горілкою.
- Пий, брате, пий, отримаєш на старість торбу й кий.
- Підвів під пень кашлять.
- Пізно берегти вино, коли бочка порожня.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Реве, як корова.
- Ревнощі, як іржа, гублять серце.
- Рівний, як струна.
- Рідка, як вода.
- Рідка, як кваша.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Інстинкт самозбереження іноді є імпульсом до самогубства.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Його логіка не кульгає, але має пласкі стопи. Снилася йому довга низка лаврових вінків, яким передувала скромна одиниця.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Його побили каменями з його власного пам’ятника.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Кар’єра людини у Всесвіті змушує замислитися: чи не користується вона чиєюсь протекцією?
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Квіти любови не в’януть, декотрі з них можна ще свіжими кидати на її могилу.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- У житті багатьох жінок є дві головні мети — «знайти чоловіка своєї мрії» і «позбутися цього ідіота».
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - У кожного нашого громадянина є невід’ємні права: не погоджуватись із чимось і отримувати за це по пиці. Чи по сідниці.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - У літературі треба любити не себе, а редактора.
Микола ПАСЬКО - У мистецтва теж нерідко вимагають жертв.
Микола ПАСЬКО - У моєї рот, як ворота, а у Петрової воще як брама, от вони й заїхали одна одній.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Чорний колір — колір зради,
А червоний — то любов,
Очі в мене — два свічада
І палка татарська кров.
Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА
"Вогонь і попіл", 1934 - Над ставом місяць тихо став,
І ліс задумався на чатах.
Бліді були твої уста,
А в мене зацвіли шкарлатом.
Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА
"Над ставом місяць тихо став...", 1934 - Палає ніч пташиним співом.
Хто ж, люба, ложе нам постелить?
Дивись, як сяє мерехтливо
У вікна місяць — чару келих.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Весільна ніч", 1935 - І, відділившись від юрби,br> загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Два серця", 1935
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
