Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Навчися слухати, і ти зможеш добути користь навіть від тих, хто говорить погано.
ПЛУТАРХ - Нагороди — це цивільне начало, а покарання — це військове начало. Цивільне і військове начало — головне в законі.
Шан ЯН - Найбільше заохочення злочину — безкарність.
ЦИЦЕРОН - Найбільшої любові заслуговує та людина, яка, будучи наймогутнішою, не навіює страху.
Плутарх - Найбільшу владу має той, хто має владу над собою.
Луцiй Анней СЕНЕКА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Мені так між ворогами, як тій криниці між дорогами.
- Не копай другому ями, бо сам в ню упадеш.
– Хто під ким яму копає, то сам в ню впадає. - Господар, як чиряк, де схоче, там і сяде.
- Знає господин, хто чого годен.
- Господаря і Бог любить.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Кричить, наче на свого батька.
- Кричить, наче скажений.
- Кричить, наче сова.
- Кричить, наче чорт лико з нього дере.
- Кричить, реве наче ведмідь
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Які-небудь майбутні дарвіни, можливо, висунуть тезу, що високорозвинені істоти (до яких вони будуть належати) походять від людей. Це буде величезним шоком!
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Якщо би мати стільки тих, хто слухає, скільки тих, хто підслуховує!
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Якщо вода не доходить до рота, то не переймайся тим, що вона непридатна для пиття.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Якщо людожер користується виделкою і ножем – це прогрес?
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Якщо не знаходиш слів обурення, не підмінюй їх компліментами.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Маршрут вихідного дня — від ноутбука до телевізора.
Василь МОМОТЮК - Маслом кашу не зіпсуєш, але через смак і не їстимеш.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Медицина в нас сучасна: замість ліків реформи і гасла.
Валентина БУГРІЙ - Метаморфоза: здобув владу — і геть позбувся совісті.
Василь КУРОВСЬКИЙ - Метаморфози шлюбу: одружуються зайчики із кицями, а розлучаються кобили із козлами.
Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- А до того — Московщина,
Кругом чужі люде. Тарас ШЕВЧЕНКО "До Основ'яненка", 1839 - Було колись — в Україні
Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли пановати. Тарас ШЕВЧЕНКО "Іван Підкова", 1839 - Гомоніла Україна,
Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.
Встали, подивились на той Чигирин, Що ви будували, де ви панували! Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали Козацької слави убогих руїн. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Болить серце, як згадаєш:
Старих слов'ян діти Впились кров'ю. А хто винен? Ксьондзи, єзуїти. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|