Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не говори без світла.
Піфагорійская школа - Не достойний бути вченим той, хто думає про сите і спокійне життя.
КОНФУЦІЙ - Не задовольняйся поверхневим поглядом. Від тебе не повинні вислизнути ні своєрідність кожної речі, ні її достоїнство.
Марк АВРЕЛІЙ - Не засмучуйся тим, що люди тебе не знають, а засмучуйся тим, що ти не знаєш людей.
КОНФУЦІЙ - Не застосовуй гармати щоб вбити комара”.
КОНФУЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Яка коса, така і бабка.
- Як багато пастухів, то й вовкам привілля.
- Якби все одно, то лазили б у вікно, а так дверей шукають.
- Як без діла сидіти, то можна одубіти.
- Якби йому довгий хвіст, то сам собі боки поодбивав би.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Вода, як скло, блищить.
- Води налив, як кіт наплакав.
- Водив, як на заріз.
- Водить очима, наче злодій по ярмарку.
- Водить, наче кота за ниткою.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Головний закон ТБ: програма, яку можна хоча б частково зрозуміти із заплющеними очима або заткнутими вухами, погана програма.
Еуген Когон. - Головною позитивною рисою письменника є знання того, чого писати не треба.
Постав Флобер. - Голос краси лунає тихо: він долітає тільки до найчутливіших вух.
Фрідріх Ніцше. - Голос народу — голос Божий.
Флакк Альбін Алькуїн. - Горобці помирають без лебединої пісні.
Віктор Коняхін.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Звикають до пітьми не лише очі, а й розум.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Гола правда рідко буває святою.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Погано, коли правда спить. Ще гірше, коли з ким попало.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Дійшли до повної розрухи, але мирно.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Деяким ідеям може залишитися вірним лише той, кому зраджує пам’ять.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Душа моя на мить,
На мить одну розквітла І стала знову, як труна. Олександр ОЛЕСЬ "Душа моя...", 1906 - Укрийте мене, укрийте:
Я — ніч, стара, Нездужаю. Одвіку в снах Мій чорний шлях. Павло ТИЧИНА "Пастелі", 1917 - Подивилась ясно, — заспівали скрипки! —
Обняла востаннє — у моїй душі. Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. Заспівали скрипки у моїй душі. Павло ТИЧИНА "Подивилась ясно...", 1918 - Світає...
Все спить ще: і небо, і зорі безсилі, Лиш птах десь озвався спросоння ліниво Та темний бовван на козачій могилі Про давнє, минуле кричить мовчазливо. Видніє щохвилі.Все спить ще: і небо, і зорі безсилі. Павло ТИЧИНА "Світає...", 1918 — 1919 - У вічну славу Батька і Сина
Й Духа Святого Голуба... Ой зацвіла біла калина Біля Синього Жолоба... Лавро Миронюк "У вічну славу...", 1920
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|