Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли в державі смута — виникають вірнопіддані.
Лао-ЦЗИ - Коли ви прагнете до найвищого статусу, почесно досягти другого або навіть третього місця.
ЦИЦЕРОН - Коли дух коливається, можна будь-якою малістю схилити його в ту або іншу сторону.
Теренцій Публій - Коли море спокійне, усякий може бути керманичем.
Публій Сір - Коли навколо багато розумників, тоді і з’являється велика омана.
Лао-ЦЗИ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Усього було, коли нас не було, всього й буде, коли нас не буде.
- Хай буде й байстрюк, щоб тільки був із добрих рук.
- Хвалений борщ надвір виливають.
- Хоч сова, якби з чужого села.
- Хоче бути газдою, а не вміє коневі хвоста зав’язати.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Спритна, як муха в сметані.
- Спритний, як в'юн.
- Спромігся, як убогий на кисіль.
- Став, як опарений.
- Став, як полотно.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У нас не вистачає сили характеру, щоб покірно слідувати велінням розуму.
ФРАНСУА ДЕ ЛЯРОШФУКО - У нас усіх завжди досить сили, щоб переносити нещастя інших.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - У нас хто крайній, той і винен. А хто винен, той і крайній.
Віктор КОНЯХІН - Тривалiсть наших пристрастей залежить вiд нас не бiльше, нiж тривалiсть життя.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Турбота про людське життя та щастя, а не про їх руйнування – це перше і єдине законне завдання хорошого уряду.
Т. Джефферсон
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Хвала тобі, хто виступає
У бій з брехнею без брехні.
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921) - Чи може бути Бог, коли диявол
Смиренні душі легко так вербує?
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921) - Усі вмирають, та не всі
По смерті вічністю живуть.
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921) - Краще в пеклі вікувати,
Ніж дати зайдам панувати.
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921) - Вмерти хто боїться дуже,
Попадає в небуття.
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна і
полум'я спливе й блакить.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Праліто", 1934 - І знаю тільки те,
що треба пісню, наче тінь, нести з собою,
що треба йти, невпинно йти
назустріч мертвій тишині
за зовом вітру — за зовом ночі,
аж попіл сну засипле очі.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про перстень молодості", 1934 - Та на зорі,
В золотаву пору
Птиці зелені
Рвонулись вгору.
Тільки злетіть
Не змогли, не зуміли:
Тісно було,
Переплутались крила.
Ліна КОСТЕНКО
"Папороть", 1957
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
