Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Мов дим, дихання в ніздрях ваших і швидкопливне життя ваше, мов стовпи хмарні. Тінь-бо мимохідне життя наше.
Соломон - Цей сказав: життя вимірюй малим і великим часом.
Біонт - Схоже життя це на іподром, на ньому добрі нерідко гинуть, а гірші – кращі місця посідають.
Демокріт - Коли спитали його: "Який град добре стоїть?", він відповів: "Де за законом живуть, а кривдників карають".
Сократ - Дві причини спонукають людину до страху Божого: мука безчестя і відплата благочестя.
Демокріт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Лутше кривду терпіти, як кривду чинити.
- Лутше одно око своє, ніж чужії оба.
- Лутшій дома горох, капуста, ніж на войні курка тлуста.
- Лутшій мудрий, хоть лихій, як добрий, а дурний.
- Лутшій пияк, ніж дурак.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- В місті, як у тісті, а без грошей нема чого їсти.
- В нашій школі, як на татарськім полі.
- В нього очі, як фари в автобусі.
- В очі, як лис, а за очі, як біс.
- В петрівку день, як рік.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Я остерігаюся журналістів. По-моєму, вони віддають інтерв'ю до друку до того, як зустрінуться з "об'єктом". Самі задають запитання й самі на них відповідають. Воно б і нічого, тільки, на жаль, відповіді виходять щораз інші.
Дар'я Донцова. - Я пишу для себе, а друкую для грошей.
Олександр Пушкін. - Я пишу для того, аби збагнути, що я думаю.
Данієль Бурстин. - Я пишу кров'ю з носа.
Станіслав Єжи Лец. - Я повторюю своє запитання: "Ура?. . "
Владімір Вішнєвській.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Оргазм: "Зупинися, мить!"
Юрій РИБНИКОВ - Навіщо битися за те, що віддають без бою ?
Юрій РИБНИКОВ - І старому пеньку іноді хочеться, щоб на ньому сиділи дівчата.
Юрій РИБНИКОВ - Вигукуючи: "Який нахаба!", жінка висловлює своє захоплення.
Юрій РИБНИКОВ - Жінки загадкові доти, доки мовчать, ідеальних жінок можна знайти тільки в оголошеннях.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Кожна деревина хворости пускає,
А кожна пташина свою пару має.
Народна пісня - — Червона калиночко, чого в лузі стоїш?
Чи сухи боїшся, чи ягід жалуєш?
— Сухи не боюся, ягід не жалую,
Стала та й думаю,
Як зацвісти маю.
Народна пісня - Ой казав же ти, кленів листочку,
Що не будеш падати,-
А тепер падеш, земельку криєш,
Тяжку зимоньку чуєш.
Весільна пісня - Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло,
Ні моя дунайськая вода твоїх козаків не забрала.
Їх турки не постріляли, не порубали,
До города-царя в полон не забрали.
Всі мої квіти луговії і низовії пониділи,
Що твоїх козаків у себе не виділи.
"Дума про розмову Дніпра з Дунаєм" - Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвіли і солов'їв навели.
Григорій СКОВОРОДА
"Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
