Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Один для мене — десять тисяч, якщо він найкращий.
Геракліт. - Одна ластівка весни не робить.
Езоп. - Однаково боязливі і той, хто не хоче вмирати, коли треба, і той, хто хоче померти, коли немає в цьому потреби.
Флавій - Одним з покарань за пасивність в політиці є те, що в кінці всяка сволота приходить до влади.
Платон. - Осла і в левовій шкірі за криком впізнаєш.
Езоп.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не плануй, небораче, бо Бог перейначе.
- Не плач перед тим, хто жалю не має.
- Не плутай цапиної бороди з кобилячим хвостом.
- Не побігаєш — не пообідаєш.
- Не погань криниці, бо схочеш водиці.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Біжить, мов з шибениці зірвався.
- Біжить, мов летить.
- Біжить, наче до хати.
- Біжить, наче з цепу зірвався.
- Біжить, наче його хто жене.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У вірності є трохи ліні, трохи страху, трохи розрахунку, трохи втоми, трохи пасивності, а іноді навіть трохи вірності.
Етьєн Рей - У вісімнадцять років чоловік обожнює, у двадцять любить, у тридцять бажає володіти, у сорок міркує.
П. Кок - У ганебних стосунках замічений не був.
Євген КАЩЕЄВ - У гарної поради немає ціни.
Джузеппе МАДЗІНІ - У генія є свої межі, дурість же безмежна.
Е. Хаббард
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- А у нашої Феміди особливий крій хламиди — з величезними кишенями.
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Армію, поліцію і зятя голодом не лікують.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Безгрішних ненавидять навіть незаздрісні.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Безкровна революція — це коли двічі грабують награбоване.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Безхребетного не зламати.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Різні бувають естафети.
Передають поетам поети
З душі в душу,
Із мови в мову
Свободу духу і правду слова,
Не промінявши на речі тлінні -
На славолюбство і на вигоду.
І не зронивши.
Бо звук падіння
Озветься болем в душі народу.
Ліна КОСТЕНКО
"Естафети", 1961 - Сто років — зморшка на чолі Землі.
Всесвітні війни, революцій грози...
Дніпро до ніг стежиною проліг
І котить славу в сиві верболози.
Іван ДРАЧ
"Смерть Шевченка", 1962 - І тому ми спокійно і суворо
Стрічаємо у праці і борні
Наклепи злобні і тупі докори,
Потоки божевільної брехні.
Василь СИМОНЕНКО
"Ми думаєм про вас", 1962 - Україна типово східноєвропейська країна, бо її історія до високого ступеня позначена браком тяглості, дисконтинуїтетом. Це твердження стосується передусім державної організації та високої культури — тієї, що її носієм є звичайно провідні суспільні верстви. Саме ця "надбудова" в першу чергу падала під ударами ворожих сил та несприятливих обставин; низові суспільні клітини (сім'я, сільська громада) та народна культура виявили більшу відпорність на історичні лихоліття...
Іван ЛИСЯК-РУДНИЦЬКИЙ
"Роль України в новітній історії", 1963 - Іноді забувають, що без особистого не буває громадського, без індивідуальності немає людини так само, як без конкретного не може бути загального...
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
