Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- А греки хотіли нас христити, щоб ми забули Богів наших і так обернулися [в їхню віру], і стали їхніми рабами. Постережемося того...
Велесова Книга (6-Є). - Даремно забули доблесні наші старі часи, бо куди йдемо – не відаєм. А так озираємось назад і речемо: “Невже ми устидилися Наву, Праву і Яву знати і навколишнє відати і думати?”.
Велесова Книга (1). - Де пролита кров наша, там є земля наша. І це вороги знають, і це вони стараються, та це старання марне. Буде так, як у старі часи Отців наших. Кажем ті слова для пам’яті, аби жодне з тих слів не втратилося.
Велесова Книга (17-В) - Дивись, русе, до розуму, бо ум великий Божеський єдиний із нами. А тому творімо і речемо з Богами воєдино!
Велесова Книга (1). - Краще маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві, і не жертвувати Богам чужим.
Велесова Книга (6-Г).
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Цяця, цяця та в кишеню.
- Час— це гроші. Через дорогу навприсядки.
- Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.
- Чує дзвін, та не знає, звідки він.
- Чужа душа – темний ліс.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Жито, як стіна.
- Життя біжить, як музика дзвенить.
- Життя вільне, як собаці за пазухою.
- Життя наше, як павутина.
- Життя, як колюча нива: не пройдеш, ніг не вколовши.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Коли б я міг прожити життя спочатку, я взяв би за правило читати вірші і слухати музику принаймні, один раз на тиждень.
Чарльз Дарвін - Коли ви граєте, не думайте, хто вас слухає.
Роберт Шуман - Коли людина у відчаї, це означає, що вона все ще вірить у щось.
Дмитро Шостакович - Коли ми помремо, ми перетворимося в пісні, і ми будемо слухати один одного і пам’ятати одне одного.
Роб Шеффілд - Коли я чую музику, мені не страшні ніякі небезпеки. Я невразливий. Я не бачу ворога.
Генрі Девід Торо
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Капіталізм — це комунізм для олігархів.
Олександр ПЕРЛЮК - Каша стане смачнішою, коли підвищаться ціни на цукор і молоко.
Флоріан БОДНАР - Квартира від гуртожитку відрізняється тим, що в ній обов’язки коменданта
- Ковалі свого щастя наймайстерніше вміють кувати кайдани.
Флоріан БОДНАР - Кодекс честі інколи створюють для того, щоб збезчестити чесних.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами? За що скородили списами Московські ребра? Тарас ШЕВЧЕНКО "Чигирине, Чигирине...", 1844 - Бо в день радості над вами
Розпадеться кара. І повіє огонь новий З Холодного Яру. Тарас ШЕВЧЕНКО "Холодний Яр", 1845 - Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця - Лютий ворог України, Голодна вовчиця!.. Тарас ШЕВЧЕНКО "Великий льох", 1845 - Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...", 1845 - А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...", 1845
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|