Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не слово, а нещастя є вчитель дурнів.
ДЕМОКРІТ - Не сподівайся на запального друга, навіть якщо сам по собі він добра людина.
Абу-ль-Фарадж - Не сумуй, що люди не знають тебе, але сумуй, що ти не знаєш людей.
КОНФУЦІЙ - Небуття — ніщо, буття — мука.
Аполлоній Тіанський - Невігластво робить людей сміливими, а роздуми — нерішучими.
Фукідід
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Господь милосердний ніколи не спить: у цього щастя відбирає, а тому дає.
- Бог довго жде, та тяжко карає.
- Надія в Бозі, як є що на возі.
- Такий богатир, що не знає, що то нема.
- До чорта грошей.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Женеться, як вітер в полі.
- Женеться, як куля.
- Жив, як пес, загинув, як собака.
- Живе, мов сорока на тину.
- Живе, як бадилина при дорозі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Невдача – не є злочином; злочинним є ставити перед собою цiлi нижче своїх можливостей.
Лоуелл - Невелике лихо – прислужити невдячному, але велике нещастя – отримати послугу від негідника.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Невідомості протистоїть не наша необізнаність, а наші помилки.
Г. Башляр - Недарма я народився в імперії, яка знала, що приречена.
Е. Чоран - Недобре бути надто вільним, недобре ні в чому не знати нужди.
Блез ПАСКАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Покійний ЦК КПРС був великий гуманіст: виженуть із КДБ за бездарність, а він візьме на роботу. Хоча б стукачем на КДБ.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Покінчивши з тероризмом, людство повернеться до свого звичного розбійницького життя.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Покохай жінку, яка тебе не кохає, і ти зрозумієш, що таке кохання.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Полюбив диктатора — полюбиш і козла.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Поступ: спочатку були «мости» дружби, а потім — «протоки»...
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Якщо ти дійсно служиш правді, а не злу, —
Чому ж у щирості вбачаєш крамолу?
Василь СИМОНЕНКО
"Пильному", 1962 - Як не крути,
на одне виходить,
слід би катюгам давно зазубрить:
можна прострелити мозок,
що думку народить,
думки ж не вбить!
Василь СИМОНЕНКО
"Як не крути...", 1964 - Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Василь СИМОНЕНКО
"Ти знаєш, що ти — людина?", 1964 - Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?
Василь СИМОНЕНКО
"Гей, нові Колумби й Магеллани...", 1964 - Навіщо я? Куди моя дорога?
І чи моя тривога проросла
Од сивої печалі Козерога
В глевке болото рідного села?
Іван ДРАЧ
"Ніж у сонці", 1964
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
