Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли вовк грає на свирiль, ведмiдь танцює, а лошак носить поноску, годi не смiятися. Кожна нешкiдлива невiдповiднiсть смiшить. А коли вже вовк став пастухом, ведмiдь ченцем, а лошак радником – це не жарт, а бiда. О коли б ми пiзнали, як це суспiльству шкiдливо.
Григорій СКОВОРОДА - Довго сам учись, коли хочеш учити iнших. В усiх науках та мистецтвах плодом є правильна практика.
Григорій СКОВОРОДА - Годi побудувати словом, коли те саме руйнувати дiлом
Григорій СКОВОРОДА - Буття i слава iменi нероздiльнi, як добре зерно iз гiлками, як джерело із потоками, як сонце з промiнцем. Марнославство ж, як трава, що росте на покрiвлях, передчасно мусить засохнути.
Григорій СКОВОРОДА - Роби те, до чого народжений, будь справедпивий і миролюбний громадянин, i досить iз тебе.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Як мога коло Бога.
- Від серця до Бога, навпростець дорога.
- Від серця до неба шляху не треба.
- Без Бога ні до воріт, — а з Богом хоч і за море.
- Як Бог поможе, то все буде гоже.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Прирівняли, як горбатого до стіни.
- Приска, неначе сукно мочить.
- Присохне, як на собаці.
- Присохне, як овечий лій.
- Пристав, як пан за подушне.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Біржовий спекулянт — людина, що вивчає майбутнє і діє до того, як воно настане.
Бернард Барух - Благополуччя будь-якого союзу тримається на шести складових китах: перша — це доля, інші п’ять — це довіра.
- Божевільний той, хто не вміючи керувати собою, хоче керувати іншими.
Побілій - Боягуз лякається і тікає, герой — лякається, але все-таки продовжує намічене.
NN - Бувають послуги настільки великі, що на них можна відповідати тільки невдячністю.
Дюма-батько
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Чоловіки бувають або холості, або браковані.
Наталія ІВАНКІВ - Чоловіки не шукають легких шляхів, бо всі вони ведуть до жінки.
Флоріан БОДНАР - Чоловікові потрібно від жінки лише одне, жінці від чоловіка – все.
Флоріан БОДНАР - Чому за зубами мудрості язик дурості?
Флоріан БОДНАР - Чому на нас навішують ярлики, коли нам ціни нема?
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ти не прийшла в вечірній час...
Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні... Ти не прийшла в вечірній час. Олександр ОЛЕСЬ "Ти не прийшла", 1913 - Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов. Павло ТИЧИНА "Десь на дні мого серця...", 1914 - Не дивися так привітно,
Яблуневоцвітно. Стигнуть зорі, як пшениця:Буду я журиться. Павло ТИЧИНА "Не дивися так привітно...", 1918 - Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я піду — і, може, більше не прийду. Максим РИЛЬСЬКИЙ "Яблука доспіли, яблука червоні!", 1918 - На порозі гість веселий —
Дощ блакитний, весняний...
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|