Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ні на воску не зможеш писати, не розгладжуючи те, що було написано, ні в душу вкласти божественні вчення, давнього звичаю не вигнавши.
Діоген - Не кажи мені: "Прадідів мав славних і батьків", – істинний закон велить кожному своїм життям вихвалятися.
Святий Василь - Не може добрим бути від злого батька народжений.
Еврипід - Горе вам, що смієтеся, бо будете ридати і плакати.
Євангеліє - Недостойно ні насмішником бути, ні промови неподобством поганити – бо скоро переміниться все.
Златоуст
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хай буде осквернена могила того, хто зважився на викрадення дитини.
Караїмське - Сирота не виросте, а вистраждається, сирота не помре, а зістраждається.
Караїмське - Не лякайтесь козака приходу, не спішіть з сокирою виходить.
Караїмське - Дорога на небо починається з землі.
Караїмське - Всяке у житті буває, бо таку вже назву має.
Все ж бо з назви випливає.
Караїмське
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Думав розумом, як дохле теля хвостом.
- Думка, як той ворон кряче.
- Дурна, аж носом баньки дме.
- Дурна, як овечка — не скаже ні словечка.
- Дурне, аж очі йому рогом лізуть.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Той не письменник, хто не додав до зору людини хоч трішки зіркості.
Костянтин Паустовський. - Той, у кого люди викликають цікавість, а не любов, має писати афоризми, а не романи,не можна стати романістом, якщо не любиш людей.
Сиріл Коннолі. - Той, хто бере на себе відповідальність за наслідки, оголошує себе вільним.
Поль Рікер. - Той, хто бреше мовою слів, видає себе в мові жестів, на які він не звертає уваги.
Освальд Шпенглер. - Той, хто вважає, що він усе знає краще, взагалі не спроможний запитувати.
Ганс Ґеорґ Ґадамер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Езоп не міг вільно говорити тому, що був раб. А ми?
Валентин ЧЕМЕРИС - Охочих вказувати шлях у світле майбутнє завжди більше за тих, хто його торує.
Валентин ЧЕМЕРИС - Людей багато, але всюди таке малолюддя!
Валентин ЧЕМЕРИС - Бережи свою чашу терпіння для кращих часів.
Валентин ЧЕМЕРИС - Коли словам тісно – це вже базар.
Валентин ЧЕМЕРИС
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Там, між людьми, що повиті сльозами,
Там знайду місце і долю єдину:
Долю робітника без одпочину...
Борис ГРІНЧЕНКО
"У лісі", 1885 - Я не поет і не історик, ні!
Я — піонер з сокирою важкою:
Терен колючий в рідній стороні
Вирубую трудящою рукою.
Пантелеймон КУЛІШ
"Піонер", 1893 - Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити, буду робити... Наша доля працювати, тому що й відпочинок наш потім без кінця.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Встала рано, затужила:
гірка моя доля!
Взялась би я до роботи,
та не маю поля.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Встала рано, затужила...", 1925 - Чи я в лузі не калина була?
Чи я в лузі не червона була?
Взяли мене поламали
І в пучечки пов'язали
Така доля моя,
Гірка доля моя!
Народна пісня — Зелена діброво, скажи мені правду:
А що в світі красно процвітає?
— Червона ма
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
