Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути.
«Повість минулих літ» - Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
«Повість минулих літ» - У чому тебе застану, у тому тебе й судитиму.
«Повість минулих літ» - Як добре і як красно, коли житимуть брати разом!
«Повість минулих літ» - Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості. Книга – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість – велика.
«Повість минулих літ»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- У кого гроші є, тому й руку всяк дає. (Укр.)
- У кого гроші, той і хороший, а як їх нема, то всім дарма. (Укр.)
- У нас грошей — і свині не їдять. (Укр.)
- Хома купив, Хома п’є, бо в Хоми гроші є. (Укр.)
- Хто грошей не має, той пішки махає. (Укр.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розкішний, мов павич.
- Розклався на покуті, як святий.
- Розкрив рота, як ворота.
- Розкрякалися, мов круки.
- Розкудкудакалась, мов квочка над курчатами.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- В усне мовлення можна вкласти ще глибший зміст, ніж у писемне.
Жан де Лабрюйєр. - В хорі загальної брехні істина звучить дисонансом.
Андрій Коваль. - Вада — це чеснота, з якої ще не навчилися здобувати користь.
Костянтин Меліхан. - Вади вигідно відрізнялися від цнот внутрішнім змістом.
Геннадій Малкін. - Важких наук нема, є тільки важкі виклади.
Олександр Герцен.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо цього воза не потягнеш, то нічого й братись.
Дмитро ПОПОВИЧ - Якщо чуєш того, хто мовчить, — отже, навчився читати його думки.
Віктор ІГНАТЕНКО - Легко піднімати свій авторитет, коли маєш руки.
Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ - Літа змушують задумуватись про високе... Хоча б про власний артеріальний тиск.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Любляча жінка все пробачить, але нічого не забуде.
Дмитро ПОПОВИЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара, —
Нам пора для України жить.
Іван ФРАНКО
"Не пора", 1880 - І чужі ми чужениці
В рідній Україні,
Як пташина без гніздечка
На німій руїні.
Пантелеймон КУЛІШ
"Ключ розуміння", 1882 - Воскреснеш, нене, встанеш з домовини...
Тебе я словом правди привітаю,
І розіллється слава України
По всій вселенній, од краю до краю.
Пантелеймон КУЛІШ
"Слово правди", 1882 - Що там тюрма!
То слава наша!
Ми всі тепер сидим в тюрмі!
Всі п'єм одну ми скорбну чашу,
Одна вона — тобі й мені.
Олександр КОНИСЬКИЙ
"Я не боюсь...", 1882 - Убогії ниви, убогії села,
Убогий, обшарпаний люд,
Смутнії картини, смутні-невеселі,
А інших не знайдеш ти тут.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Смутні картини", 1883
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
