Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Григорій СКОВОРОДА - Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
Григорій СКОВОРОДА - З видимого пізнавай невидиме.
Григорій СКОВОРОДА - Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.
Григорій СКОВОРОДА - Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Сіль тобі в вічі, а камінь у груди.
— ... а камінь в зуби.
- Пек тобі враже, хто тобі каже!
- На тобі чорте груш, тільки мене не руш!
- Що ти на мене кидаєш, наче на Батурку! (могила коло міста Олександрівки. Хто біля неї йде, що-небудь на неї кине).
- Батька в лоб!
— ... матір в цицьку, щоб не діждала їсти паляничку, або: кисличку і т.д.(так приговорюють, найчастіше дітвора, як хоче в щось влучити грудкою і не попаде).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Бовкнув, як дурень у воду.
- Бовкнув, як жаба в болото.
- Бовть, як камінь у воду.
- Бовть, як цап у воду.
- Боїться, мов вовк вогню.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Молоду жінку підстерігають тисячі небезпек, але тільки деякі з них роблять дійсну приємність.
Яніна ІПОХОРСЬКА - Монолог — підтакування собі самому; діалог — підтакування іншим.
Анджей Стік - Монолог — це розмова дружини з чоловіком.
Олександр Тшаска - Мораль — це позування людини перед природою.
Фрідріх НІЦШЕ - Моряки — люди, що трудяться заради грошей, як коні, і витрачають їх, як осли.
Т. Смоллетт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- У кожній жінці стільки хорошого, що найчастіше його вистачає не одному чоловікові.
Олександр ПЕРЛЮК - У найгіршому випадку буде комунізм.
Олександр ПЕРЛЮК - У нас все завше робилося для народу, інша справа — кому все це було вигідно?!
Олександр ПЕРЛЮК - У нас із вами одна дорога, але нам з вами не по дорозі.
Олександр ПЕРЛЮК - У нас найдешевша робоча сила, і тій не платять зарплати.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не громом праведним, святим
Тебе уб'ють. Ножем тупим
Тебе заріжуть, мов собаку,
Уб'ють обухом.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Неофіти,", 1857 - Уб'ють,
Заріжуть вас, душеубійці,
І із кровавої криниці
Собак напоять.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Марія", 1859 - Не жди весни — святої долі!
Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!
І думу вольную на волю
Не прийде випустить... Сиди
І нічогісінько не жди!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минули літа молодії...", 1860 - Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи не покинуть нам небого...", 1861 - Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи.
Ой соколи, ой бистрії, де бували?
В чистім полі романовім попасали;
Попасали білі руки, чорні очі,
А все тото буковинські парубочі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"У Вероні", 1861
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
