Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не той багатий, хто багато має, а той, хто не потребує того, що вже має.
- Ліпше хліб з сіллю у тиші та без печалі, ніж жадання наїдків багатоцінних з безладдям і з жахом.
Філон - Міра наживанню є потреба тілесна, а хто переступить її, то безчинства собі набуде великого.
Нил - Усе надмірне капосне.
Климент - Привчай тіло до важкого життя: хто малого потребує, велике найде.
Плутарх
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не танцюй під чужу дудку.
- Не тільки світла, що у вікні: є й за вікном.
- Не то черви, що ми їмо, а то черви, що нас з’їдять.
- Не тоді собак годують, як на охоту йдуть.
- Не той прав хто прав, а той прав, у кого більше прав.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гнучка, як тополя.
- Говорив, як у било бив.
- Говорить так, немов з книги бере.
- Говорить, мов блекоти об'ївся.
- Говорить, мов горохом торохтить.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- За демократичного централізму зберігаються голосування, вибори. Але при цьому від демократії завжди залишається тільки «воля більшості» і завжди вилучається серцевина демократії, її душа — права меншини.
Гавриїл Попов - У демократичних країнах кожне нове покоління — новий народ.
Алексіс де Токвіль - У державі слід чітко розрізняти арифметичну більшість і більшість політичну.
Антуан де Рівароль - У епохи народного підйому пророки бувають вождями; в епохи занепаду — вожді стають пророками.
Григорій Ландау - У корисного громадянина одна заслуга: звикнути до подвигів безвісного героїзму.
Буамонт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Добрість це різновид чемності. От чому діти є такі безсердечні.
Володимир ДЕРЖАВИН - Події та обставини скрізь пристосовуються до характеру людини, з якою мають справу.
Володимир ДЕРЖАВИН - Фізична праця теж може правити за засіб самосп’яніння...
Володимир ДЕРЖАВИН - Віра є брак довіри.
Володимир ДЕРЖАВИН - Є придатні до виховання породи тварин, проте людей можна лише дресувати.
Володимир ДЕРЖАВИН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- З кривавого багна багно літературне
Зробили ви собі, о кодло некультурне!
Пантелеймон КУЛІШ
"Сліпченкові", 1893 - Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Леся УКРАЇНКА
"Слово, чому ти не твердая криця...", 1896 - Стій, серце, стій! не бийся так шалено.
Вгамуйся, думко, не літай так буйно!
Не бий крильми в порожньому просторі.
Ти, музо винозора, не сліпи
Мене вогнем твоїх очей безсмертних!
Леся УКРАЇНКА
"То be or not to bе?..", 1896 - В зів'ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто знає, який я чуття скарб багатий
В ті вбогії вірші вкладаю?
Іван ФРАНКО
"Зів'яле листя"("Епілог"), 1896 - Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.
Іван ФРАНКО
"Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
