Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути.
«Повість минулих літ» - Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
«Повість минулих літ» - У чому тебе застану, у тому тебе й судитиму.
«Повість минулих літ» - Як добре і як красно, коли житимуть брати разом!
«Повість минулих літ» - Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості. Книга – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість – велика.
«Повість минулих літ»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- До Божого дару, з чортовими ногами.
- Повозив попа в решеті (як затаїв щось на сповіді).
- Природу тяжко відмінити.
- Який вродивсь, такий і вдавсь.
- Який удався, такий і згинеш.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Комбайн пливе серед жита, як у морі човен.
- Кому, як повітка, а мені, як квітка.
- Корисно, як сліпому дзеркало.
- Користі з тебе, як з цапа вовни.
- Корова в дорозі, як харч на столі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Можна жити без друзів, але не без сусідів.
Томас Фулер - Молодість щаслива тим, що в неї є майбутнє.
Микола ГОГОЛЬ - Моральність народів залежить від поваги до жінки.
В. Гумбольдт - Москвини – народ волоцюг, ледарів і злодіїв.
С. Рождественський - Москвини ще не є людьми.
Ю. Міхелет
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Навіщо ломитись у відчинені двері, коли зруйновані стіни?
Анатолій МАКСИМЕЦЬ - Навчився говорити — значить, виріс; навчився мовчати — значить, порозумнішав.
Микола ПАСЬКО - Найбільша студентська брехня — це список використаної літератури.
Роман КРИКУН - Найбільший серійний убивця — телевізор.
Сергій Коломієць - Найважче в житті артиста визначитись, за якого кандидата в депутати вести агітацію на чергових виборах.
Василь ТИТЕЧКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Я дуже сміливий: я не боюсь нікого
Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Володимир САМІЙЛЕНКО "Сміливий чоловік", 1886 - Бідні діти, недарма мої татуньо покійні кажуть було, що будуть не ученики, а мученики; не учителі, а мучителі.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ "Люборацькі", 1886 - Щастє-щастє! Та що не минає? А вік, як маків цвіт.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ "Люборацькі", 1886 - І ласки панські, й панські жарти —
Мужик все виніс на спині. Іван ФРАНКО "Панські жарти", 1887 - Так усе колись минеться,
Все, що вдіє людський дух, Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух. Володимир САМІЙЛЕНКО "Дві планети". 1888
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|