Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хiба не любов усе єднає, будує, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує.
Григорій СКОВОРОДА - Природа прекрасного така, що, чим бiльше на шляху до нього трапляється перешкод, тим бiльше воно вабить, на зразок того найшляхетнiшого і найтвердiшого металу, який чим бiльше треться, тим чудовiше вилискує.
Григорій СКОВОРОДА - Неправда гнобить протидії, але тим дужче бажання боротися з нею.
Григорій СКОВОРОДА - Чи знаєш ти, яких лiкiв заживають ужаленi скорпiоном? Тим-таки скорпіоном натирають рану.
Григорій СКОВОРОДА - Чим бiльше гальмуєш природу, тим бiльше її збуджуєш.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Оце так чорт: скору роботу бере.
- Оце тобі швець, коли за крамаря не хотіла.
- Оце тобі, Гапко, за те і плата, що в тебе голівка губата.
- Оце Федот роззявив рот, а толку — ні на голку.
- Оце, мамо, люди вже хвалять і нас: ви мене, а я вас.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Позеленів, як трава.
- Поїхала, наче гілка з дерева відірвалася.
- Покарали, як кота мишами.
- Покотилась сльоза, як холодна ранком роса.
- Поле не оране, як сім'я не міряне.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Не бути демократії в Росії без вільної преси.
Валерій Останін - Не потрібна революція, щоб прийти до демократії. Потрібна демократія, щоб могла статися революція.
Гілберт Честертон - Не те робить нас вільними, що ми нічого не визнаємо над собою, а те, що ми вміємо поважати стоїть над нами. Тому що таке повага підносить нас самих.
Йоганн Вольфганг Ґете - Небезпечно бути правим, коли не правий уряд.
Вольтер - Невірно, ніби політика є мистецтво можливого. Політика — це вибір між згубним і неприємним.
Джон Кеннет Гелбрейт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Багато хто з диктаторів готовий віддати владу народові, аби правити ним одноосібно.
Володимир ШАМША - Бажання пограбувати народ нерідко приходить під час обіцянок його нагодувати.
Леонід ЗАБАРА - Байками у наш час годують не солов’я, а виборця.
Борис ПІДОПРИГОРА - Батіг ближче до тіла, ніж пряник, адже батіг — з наших семи шкур.
Флоріан БОДНАР - Бачиш світло в кінці тунелю? То підірвали черговий потяг.
Віктор КОНЯХІН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- О правда! Мій народ смішний безкрає...
Сліпий, горбатий і чудний,
Він старцем з лірою блукає
І навіть — хто він, — він не знає, —
Такий... безпам'ятний такий!
Олександр ОЛЕСЬ
"О правда! Мій народ смішний безкрає...", 1907 - Духом все молоді, тілом дряхлі діди —
Ми верстаєм дорогу сліпцями;
Йдем вперед навмання і вступаєм в сліди
Тих, що нарід вели манівцями.
Петро Норманський
"Духом все молоді...", 1917 - Я — невгасимий Огонь Прекрасний,
Одвічний Дух.
Вітай же нас ти з сонцем, голубами.
Я дужий народ! — з сонцем, голубами.
Павло ТИЧИНА
"Золотий гомін", 1918 - Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні
Любити свій Єрусалим...
Олександр ОЛЕСЬ
"Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні...", 1919 - Національне відродження робить чудеса, і нація прискореним темпом підходить до свого золотого віку.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Україна чи Малоросія?", 1926
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
