Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Належить синові рабом бути отцю своєму і більше, ніж справжньому рабу: бо єством син уже раб отцю, а раб – за законом.
Аристотель - Бадьорий дух, а плоть немічна.
Аристотель - Коли його спитали, що в житті цім без страху є, відповів: "Совість правдива".
Біант - Ніхто, хто у гріхах живе, хай у відчай не впадає. Відомо ж бо, що обкопування і присаджування змінюють посаджене єство, а душевний устрій може стримувати всяку недугу.
Біант - Мудрому мужу не гідно каятися, а – промислити.
Епіхарм
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Швець без чобіт, а тесля — без воріт.
- Швець без чобіт, а тесля без воріт.
- Швець Данило що не пошиє, все криво.
- Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся.
- Швець що ступить, то збреше.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Так біжить, аж земля дрижить.
- Так болить, що якби не міг стогнати, то вмер би.
- Так говорить, як жаба в болоті.
- Так доробився, як сіль на окропі.
- Так дрижав, що аж употів.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Своїй, нехай маленькій, справі я віддаю перевагу всім біржам на світі.
Теодор Драйзер - Своєю справою людина повинна займатися так, немов допомоги йому шукати ніде.
Д. Галіфакс - Секрет удалого вибору співробітників простий — треба знаходити людей, що самі хочуть робити те, що б вам хотілося від них.
Ганс Сельє - Слава — товар невигідний: коштує дорого, зберігається погано.
Оноре де Бальзак - Слава нерідко піддає порядних людей тим же іспитам, що і багатство, тобто спершу змушує їх зробити або стерпіти дрібні вчинки і лише потім підпускає до себе.
Нікола Шамфор
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Донедавна казали «порвав, як тузик грілку». Тепер крутіше казати «порвав, як Кисельов чужий бюлетень».
Борис РЕВЧУН - Дорогих гостей, як і дорогі ліки, треба приймати після їди.
Флоріан БОДНАР - Досвід — це не те, що відбувається з людиною, а те, що робить людина з тим, що з нею відбувається.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Древком можна загнати під будь-який прапор.
Борис РЕВЧУН - Дресирований ведмідь, який утік із цирку, попався на крадіжці мотоцикла.
П. ЄВГЕНЧЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я зрікся мрій. Поважний і спокійний,
Собі сказав: мені не треба їх.
Повинність — ось той владар добродійний,
Що збереже мене від мук і лих.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Монолог", 1903 - Не слід бажати нічого над те, що здоровий розум показує можливим до осягнення.
Іван ФРАНКО
"Сойчине крило", 1905 - З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
Олександр ОЛЕСЬ
"З журбою радість обнялась...", 1906 - Того не вернеш, що минуло,
І, поки щастя не заснуло, —
На хвилях серця, хвилях дум
Лови його недбалий шум...
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"Того не вернеш, що минуло...", 1906 - Блаженний муж, що серед ґвалту й гуку
Стоїть, як дуб посеред бур і грому,
На згоду з підлістю не простягає руку,
Волить зламатися, ніж поклониться злому.
Іван ФРАНКО
"Блаженний муж, що йде на суд неправих...", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
