Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Лiд на те й родиться, аби танути.
Григорій СКОВОРОДА - Демон проти демона не свiдчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
Григорій СКОВОРОДА - Без ядра горiх нiщо, так само, як i людина без серця.
Григорій СКОВОРОДА - Краще голий та правий, нiж багатий та беззаконний.
Григорій СКОВОРОДА - Тiлом ми нiщо, але думкою щось, та ще й велике.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч смішно, аби затишно.
- З поспіху люди бувають.
— З посміха буває потіха.
— З кого ся насмівають, з того люди бувають.
- На глузи (або: на сміх) підняли.
- Чим кривіше, тим смішніше.
- І просвітку не дають!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гарний, як пес базарний.
- Гарний, як сіно в годину.
- Гарний, як спить та ще й лицем до стіни лежить.
- Гарно, як свині в дощ.
- Гарно, як свині в намисті.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Диявол — це бідолаха, що не може любити.
Свята Тереза Авільська - Диявол не спить. З ким попало.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Діагностика досягла таких успіхів, що здорових людей практично не залишилося.
Бертран Рассел - Дієта — це дуже просто: якщо їжа вам подобається, треба її негайно виплюнути.
NN - Дієта: період голодування, що передує росту ваги.
Ядвіга Рутковська
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Професійний опозиціонер: заперечує, навіть коли з ним погоджуються.
Іван ТОКАРЧУК - Прочитав у «Вікіпедії», що від кокосових горіхів, котрі падають із пальм, за рік гине вдесятеро більше людей, ніж від нападу акул. Тепер не можу заспокоїтись: ну чому про кокоси досі не знято жодного трилера?!
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Рабство зникло, а раби зосталися.
Анатолій ЗАКРЕВСЬКИЙ - Рабу платять інколи за те, що він не німий, а галасливий.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Райським птахам не треба бути перелітними.
Борис РЕВЧУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Василь СИМОНЕНКО
"Дід умер", 1962 - І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти.
Як жить мені, якщо я ще людина?
Якщо мені від себе не втекти?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
і правда топиться в брехні чи не щодня...
Невже і я впаду в нього і зникну
безболісно, безлико, навмання?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Край світу проруб. Тиша довсібіч.
Усесвіт твій німує і німіє,
і сонце, в душу світячи, не гріє:
в змертвілих лицях — відумерла ніч.
Василь СТУС
"Стань і вдивляйся...", 1977 - Я вже не можу словом. Тишина,
Мов реквієм, відлунює у скроні,
І мертвим птахом падає в долоні
Моє замерзле слово. Тишина.
Мойсей Фішбейн
"Зречення митця", 1984
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
