Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
Григорій СКОВОРОДА - Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
Григорій СКОВОРОДА - Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
Григорій СКОВОРОДА - Сліпі очі, коли затулені зіниці.
Григорій СКОВОРОДА - Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Вiрте людям похилого вiку. Тiльки вони здатнi кохати до могили...
- Важить і початок, важить і кінець.
- Важкий білий хліб.
- Важкий камінь трісне, але з місця його не зрушиш.
- Важлива є вартiсть предмету, а не його цiна; наприклад, дешевий ґудзик у важливому мiсцi.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Противна, як старцеві гривня.
- Проткнув, як вужа вилами.
- Проханий шматок, як у горлі кілок.
- Прудка, як дзиґа.
- Прудкий, як заєць.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Не кажіть мені про долю. Політика – ось що таке доля.
НАПОЛЕОН І - Не люби ближнього, як самого себе. Це нахабство, якщо ти собою задоволений, і образа, якщо не задоволений.
Бернард ШОУ - Не мав смаку – з’їдав усіх підряд.
Віктор КОНЯХІН - Не може бути таких обставин, при яких людина мала б право зазіхати на свободу собі подібних.
Ж. Берн - Не можна брати шлюб з жалості. В тому числі й до себе.
сестра Керрі
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Хороші чоловіки на дорозі не валяються, тому що вони валяються на дивані.
Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ - Хоч гусак свині і не товариш, а на одному столі навіть непогано уживаються.
Василь МОМОТЮК - Хто багато нагріб, того може зупинити тільки той, хто хоче нагребти ще більше.
Григорій КОРКАЧ - Хто високо сидить, тому й петля бубликом здається.
Флоріан БОДНАР - Хто грошей багато має, того й закон обминає.
Валентина БУГРІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- На перехресті доріг стоїть українська душа в латаній свитині, зшитій із поношених і потертих мислей.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ "Загублена українська людина", 1954 - Ми вийшли в світ, щоб зберегти в нашій спільноті свободу духу й життєвих форм, що знищені там.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ "Загублена українська людина", 1954 - Золота копула духу розбита бурею війн, а нової не вдалося створити. Живемо епігонами й наше мислення мав познаки мислення епігонів.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ "Загублена українська людина", 1954 - Жива українська душа прагне й вимагає нової одежі духу й життєвих форм, і живих їх здійснень у новій українській людині.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ "Загублена українська людина", 1954 - Перегони в патріотизмі виявили культурне життя еміграції.
Юрій ШЕРЕХ "Непророслі зернята", 1955
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|