Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Вінець виховання – якщо сам соромиться, як і верх невігластва – інших не соромитись.
Теофраст - Не свари чоловіка старого, бо від нас він постарів.
Теофраст - Ерастофен Кіренайський сказав: "Юнацька міць подібна до весни, а середнього літами – осені, старість – до зими".
Фаворін - Старечий розум за сивину вагоміший.
Святий Василь - Приємно зістаритися з милим другом і з добрим вченням.
Нил
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ходив три дні, та виходив злидні.
- Пішов посол, та й упав у росол.
- Тиняється, як злодій по ярмарку.
- Ходить, як кручена курка.
- Ходить, як блудна вівця.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ходить, як годинник.
- Ходить, як каліка.
- Ходить, як качка.
- Ходить, як кицька.
- Ходить, як лин на дні.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Оригінальність луни полягає в повторенні.
Влодзімеж Зчисловський. - Освіта поширилася настільки, що нині можна читати, писати й друкувати, залишаючись неписьменним.
Гуґо Штейнгаус. - Освічена людина ніколи не читає — вона перечитує.
Жорж Елгозі. - Осел залишиться ослом,
Хоча осип його зірками;
Де треба діяти умом,
Він тільки ляскає вухами.
Гаврило Державін. - Оскільки писати вміли переважно чоловіки, то всі лиха на світі приписані жінкам.
Семюель Джонсон.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ - Нікчемність – рідна сестра підлості.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ - Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість – радість споживання.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ - Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ - Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Так ось який ти, світе зелен-золот,
Давно відомий з вицвілої казки...
Серця людей — неначе лід і холод,
Злоба. Ненависть. Вічно жах поразки.
Олекса Веретенченко
"Так ось який ти, світе зелен-золот...", 1951 - Тугу нашу. Господи, благослови, що з нею, наче з костуром своїм жебрак, минаємо стовпи придорожні, у невідоме ведені Твоєю волею. І ти у камінь тугу цю перетопи, хай благословенний буде камінь цей, як зброя наша, що іще остання залишилася нам. Нехай безборонними не будемо. Щоб встояв кожний в зустрічі рішальній. Господи, благословляй!
Богдан Нижанківський
"Молитва", 1953 - І тепер Христос із хреста над нами звішує довічную свою главу.
Тодось Осьмачка
"Ніч і день". 1954 - Любити далеку царівну куди легше, ніж ближнього.
Микола Шлемкевич
"Загублена українська людина", 1954 - Якщо ти дійсно служиш правді, а не злу, —
Чому ж у щирості вбачаєш крамолу?
Василь СИМОНЕНКО
"Пильному", 1962
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
