Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не від кожної людини те, що дає, приймай.
Благому недостойно годуватися злом. - Благочинність швидше в розумі людському вкорінена, а не з необхідності походить; не з незнання, не з пристрастей, не з облуди, а самовільно душею, що прагне, і щирістю.
Діон Римський - Часто безумство людей до влади найгірших приставляє.
Святий Василь - Князеві належить володіти: у скруті – розумом, з ворогом – міццю, а до дружини – любов'ю.
- Коли хочеш над іншими володарювати, то перш учись сам собою володіти.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Доки спати доведеться, то і рот роздереться.
- Доладу, як ложечка по меду.
- Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть.
- Дома й стіни помагають.
- Допавсь, як віл до браги.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Бадьориться, як та чапля.
- Балака, як горохом об стінку б'є.
- Балакучий, як баба.
- Барложиться, як свиня в соломі.
- Бач, тілом обросло, як кабан вгодований.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Головною позитивною рисою письменника є знання того, чого писати не треба.
Постав Флобер. - Голос краси лунає тихо: він долітає тільки до найчутливіших вух.
Фрідріх Ніцше. - Голос народу — голос Божий.
Флакк Альбін Алькуїн. - Горобці помирають без лебединої пісні.
Віктор Коняхін. - Городник може вирішувати, що добре для моркви, але ніхто не може вирішувати за іншого, що є благо.
Жан Поль Сартр.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Розум – цей інструмент самоподвоєння людини, її самоусвідомлення і самооблуди, орієнтує нас у світі тільки приблизно.
Василь СТУС - Народ ще тільки осмислює конституційні простори своєї свободи, а уряд уже стріляє.
Василь СТУС - Кожна Муза має свій вік.
Василь СТУС - Долі не обирають... Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.
Василь СТУС - У невідоме дорога найближча.
Василь СТУС
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвіли і солов'їв навели.
Григорій СКОВОРОДА
"Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр. - Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як болить моє серце, а сльози не ллються.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1819 - Там колодязь студененький,
А дуб воду тягне;
Не так щастя, як той води
Моя душа багне.
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Підлисє". 1830 - Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Причинна", 1837 - По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Тополя", 1839
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
