Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли ви прагнете до найвищого статусу, почесно досягти другого або навіть третього місця.
ЦИЦЕРОН - Коли дух коливається, можна будь-якою малістю схилити його в ту або іншу сторону.
Теренцій Публій - Коли море спокійне, усякий може бути керманичем.
Публій Сір - Коли навколо багато розумників, тоді і з’являється велика омана.
Лао-ЦЗИ - Коли народ дурний, ним легко керувати.
Шан ЯН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Що варили на вечерю? — Шару юшку: пошарите, та й спати ляжете!
- Що ти обідав? — Сома: посумував, посумував, та й пішов.
- Дай мамо вечеряти! — Підожди, долото вкипить, то будеш вечеряти!
— Підожди, долото ще не вскипіло!
- Що ти вечеряв? — Скрутні! покрутився-покрутився, та й спати ліг!
- Варили ягли, та й так спать лягли ("яклить" — каночити, докучати просячи; "ягли" — пшоно).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Аби на пашу добрий, а до роботи - байдуже.
- Багато сили у вола, але й малої дитини слухається.
- Багатство не в майні, а в гідності.
- Баран на лузі цінніший за барана в горах.
- Барвінок на вінок, а полин - на віник.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- І велика людина — лише людина.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Ідея судового процесу полягає в тому, що, якщо примусити двох брехунів викрити один одного, правда випливає назовні.
Бернард ШОУ - Іду вперед силою віри своєї в краще, а шлях розчищаю сумнівом.
М. Пришвін - Із жалості я повинен бути жорстоким.
Вільям ШЕКСПІР - Із особистих якостей безпосередніше за все сприяє нашому щастю веселий характер.
Артур ШОПЕНГАУЕР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Вітер – це час, де нуртує біда.
Іван ДРАЧ - Совість іржавіє – помста тужавіє.
Іван ДРАЧ - Совині очі – для ночі.
Іван ДРАЧ - Кожен українець – це “троїсті музики”: одне – думає, друге – каже, третє – робить.
Іван ДРАЧ - Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван ДРАЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу
про самоту і про тривогу,
про дні, яких я не лічу,
про дивовижну німоту
без слів та звуків,
про нечулу
німу, глуху, пусту, пусту —
що серце далечі жахнулось.
Оксана Лятуринська
"У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту,
І ти ідеш у темінь навмання,
Розбитий і знівечений дощенту.
Михайло СИТНИК
"Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Василь СИМОНЕНКО
"Дід умер", 1962 - І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти.
Як жить мені, якщо я ще людина?
Якщо мені від себе не втекти?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
і правда топиться в брехні чи не щодня...
Невже і я впаду в нього і зникну
безболісно, безлико, навмання?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
