Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Початок є більш, ніж половина всього.
Арістотель - Правління є виправлення. Хто ж посміє не виправитися, коли виправитесь ви самі?
КОНФУЦІЙ - Прагнучи до щастя інших, ми знаходимо своє власне.
ПЛАТОН - Прагнучи малого здобуваєш, прагнучи многого — впадаєш в оману.
Лао-ЦЗИ - Прекрасне не довговічне.
Гомер
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Глянь на вид, та й питай здоров'я.
– ... на вид, здоров'я не питай.
- Жити — не вола кормити.
- Вік не вилами перепхати.
- Вік звікувати — не пальцем перекивати.
- Вік прожити — не поле перейти.
– Не море переплисти.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Мне, як швець шкіру.
- Мов варом обдало.
- Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.
- Мов по зорях читає.
- Мов та чапля, тонка, довгонога.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Наскільки люди розуміють свої помилки, бачимо з того, що, розповідаючи про свою поведінку, вони завжди вміють показати її у шляхетному світлі.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наскільки людина, долає страх, настільки вона людина.
Карлейль - Нації, так само як індивіди, можуть жити двояко: або крадучи, або виробляючи.
Анрі СЕН-СИМОН - Націоналізм — дитяча хвороба, кір людства.
Альберт Ейнштейн - Національні інтереси Московщини збігаються з соціальними інтересами московської бідноти.
В. Ленін
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Коли до влади щоразу приходять випадкові люди, то це вже не випадковість. Сергій КОЛОМІЄЦЬ
- Коли нічого сказати, говорять ще більше. Олексій КРАЧИЛО
- Коли п’ють по-чорному, дуже легко попадають в обійми білої гарячки. Наталія ІВАНКІВ
- Коли рахуєш чужі гроші, завжди виходить більше. Наталія ІВАНКІВ
- Крадуть не там, де погано лежить, а там, де закони «лежать». Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- З таверн млосно клубиться сопух,
пересочений вишумом пива і сечі,
заялозений похіттю й потом
засмаглих і звинних тіл.
Вадим ЛЕСИЧ
"Гарлем",1960 - Ще хлюпочуть шептаннями — вина.
Виноградними плямами — ночі,
і круглявіють бедра в невинності
спрагою видив дівочих.
Вадим ЛЕСИЧ
"Кінець літа", 1965 - Ми вдвох, колись,
гасили сонце
і поцілунками
в далеку праніч
засвічували зорі.
Юрій КОЛОМИЄЦЬ
"Лесі", 1968 - Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю:
в краєвиді його таємничім
себе шукаю.
Богдан РУБЧАК
"Пісня для Мар'яни", 1967 - Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло,
коли до заходу топився смолоскип; —
незнаним гостем до твойого тіла.
Богдан БОЙЧУК
"Мандрівка тіл", 1967
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
