Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хіба ж не зле це, коли просимо у Бога кращого, а самі не силуємося творити добро, що його так Бог любить?
Златоуст - Негласне діло ліпше, ніж слово недовершене.
Богослов - Слово схоже на дзеркало. Як дзеркало образ тіла й лиця показує, так і бесідою особливість душевного образу виявляється.
Фотій - Дій так, як кажеш, а не кажи діяння.
Фотій - Скільки в бою залізо може, стільки по містах – законне слово, добре написане.
Солон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Кохання — єдина-хвороба, від якої видужати не хочеться.
Франц. - Кохання — море: хто не вміє плавати, той потоне.
Турецькe - Кохання — наче шовк: і мертвого загорнути, і живого одягнути.
Афр. - Кохання — не маєток: найняти не можна.
Рум. - Кохання — полководець почуттів.
Груз.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Голий, як кістка.
- Голий, як мати породила.
- Голий, як палець.
- Голий, як пень.
- Голий, як пляшка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найкращим у перемозі є те, що вона знищує у переможця страх перед поразкою.
Фрідріх НІЦШЕ - Найсильніше ненавидить віруючий не вільний розум, а новий розум, що володіє новою вірою.
Фрідріх НІЦШЕ - Нечисте сумління — це податок, яким винахід чистого сумління обклав людей.
Фрідріх НІЦШЕ - Панувати – і не бути більше рабом Божим: залишився лише цей засіб, щоб облагородити людей.
Фрідріх НІЦШЕ - Пізнати – означає цілком зрозуміти всю природу.
Фрідріх НІЦШЕ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Втомлений вбивствами не стоятиме в черзі по нагороди.
Євген ЯЩЕНКО - Коли людину позбавляють права на місце у потойбічному світі, вона перетворює цей світ на пекло.
Євген ЯЩЕНКО - Всі спроби вижити ціною зради істини переходять у самознищення.
Євген ЯЩЕНКО - Переконання – це перевдягнені інтереси.
Євген ЯЩЕНКО - Про найважливіші речі розмовляють у вузькому колі. Це і є доказом існування всесвітньої змови.
Євген ЯЩЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Вона, як сніг на вітах, умирилася,
Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Володимир СВІДЗИНСЬКИЙ
"Холодна тиша", 1932 - Листя пада, мов золото,
Крок дзвенить насторожено...
Я надвоє розколотий,
Я стократ розтривожений.
Михайло СИТНИК
"Осінь", 1946 - Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич
"Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу
про самоту і про тривогу,
про дні, яких я не лічу,
про дивовижну німоту
без слів та звуків,
про нечулу
німу, глуху, пусту, пусту —
що серце далечі жахнулось.
Оксана Лятуринська
"У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту,
І ти ідеш у темінь навмання,
Розбитий і знівечений дощенту.
Михайло СИТНИК
"Ніч", 1956
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
