Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Сміливість — початок перемоги.
Плутарх. - Сонце часто затьмарюють хмари, а розум — пристрасті.
Піфагор. - Спиратися можна лише на те, що чинить опір.
Стендаль. - Спокій держави – в справедливості.
Трактати Давнього Єгипту. - Справа стоїть поряд із стоячим, йде за ідучим, творить з творящим.
З трактатів Давньої Індії.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Чи вже мені будуть вікном двері?
– Не вперше вікном з хати утікати.
– Вікном двері.
- Одної смерти не минеш, а другої не буде (гайдамацька).
- З клопоту голова болить.
- З великого клопоту подуріли.
- Зібралися тучки в кучки (усі клопоти зійшлись до купи).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Кожна деревина хворости пускає,
А кожна пташина свою пару має.
Народна пісня - - Червона калиночко, чого в лузі стоїш?
Чи сухи боїшся, чи ягід жалуєш?
- Сухи не боюся, ягід не жалую,
Стала та й думаю,
Як зацвісти маю.
Народна пісня - Ой казав же ти, кленів листочку,
Що не будеш падати,-
А тепер падеш, земельку криєш,
Тяжку зимоньку чуєш.
Весільна пісня - Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло,
Ні моя дунайськая вода твоїх козаків не забрала.
Їх турки не постріляли, не порубали,
До города-царя в полон не забрали.
Всі мої квіти луговії і низовії пониділи,
Що твоїх козаків у себе не виділи.
"Дума про розмову Дніпра з Дунаєм" - Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвіли і солов'їв навели.
Григорій Сковорода
"Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Йолопи й генії не зобов'язані розуміти анекдоти.
Гуґо Штейнгаус. - Йому було б що сказати, якби він стільки не говорив.
Вєслав Брудзинський. - Йому нема чого сказати, а його ще й замовчують.
Вєслав Брудзинський. - Йому подобалося, що журнал не повертав рукописів: це певною мірою лестило його самолюбству.
Н. Станіловський. - Від кохання народжується кохання.
Софокл.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- “Ні” жінки торує до неї битий шлях.
Роман КОВАЛЬ - Українські демократи подібні до дітей. Бажанням весь час на когось рівнятися.
Роман КОВАЛЬ - Тільки невдахи шукають еталон за межами власних кордонів.
Роман КОВАЛЬ - Життя нації – у дії, безсмертя – у слові.
Роман КОВАЛЬ - Культура пахне землею, цивілізація – смітниками мегаполісів.
Роман КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ідея відродження моєї нації нічого не має спільного з національною романтикою.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Вальдшнепи", 1927 - Його комуністична партія потихесеньку та полегесеньку перетворюється на звичайного собі "собірателя землі руської"...
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Вальдшнепи", 1927 - Хіба це не вона та типова українська жінка, що, так ганебно випровадивши синів Тараса Бульби на Запорізьку Січ, пішла плодити безвольних людей?
- Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти.
Микола КУЛІШ
"Народний Малахій", 1928 - Столоначальники, убивці, сутенерики,
Раби раба і служники слуги,
Сини російської імперської істерики,
Самодержавної нещадної нудьги,
Всесвітнє падло і вселюдська гнусь,
Здихайте у своїй зачиненій конурі!
Повстала у вогні, в пожежі, в герці й бурі
Вкраїна інша й інша Русь...
Микола БАЖАН
"Розмова сердець", 1928
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
