Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- В давнину вчилися, щоб удосконалити себе, зараз вчаться, щоб сподобатися іншим.
КОНФУЦІЙ - Важко у великих справах відразу всім догодити.
Солоній - Варто читати багато, але не багато чого.
Таціт - Варто читати багато, але не багато чого.
Таціт - Велика доля — велике рабство.
Сенека Старший
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- На безголов'я тому, хто говорить про куму!
— ... тому, а хто любить куму! вам на зависть, а їй на користь. - Здоровенькі будьмо, та себе не гудьмо.
- Із ваших рук, щоб діждали онук, (свати, пючи).
- Дай же Боже діждати — яйцями товкати!
— ... ковбасою запихати, Христос Воскрес казати. - Пошли Боже з неба, чого нам треба.
— ... хліба і сала, молока і меду. — Подай з неба, чого нам треба.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Змарнів, як з хреста зняли.
- Змарнів, як полова.
- Змерз, аж посинів.
- Змерз, як березова брунька.
- Змерз, як голодний цуцик.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Війна є продовженням політики, але іншими засобами.
Клаузевіц - Вільні вибори господарів, зовсім не відміняють існування господарів і рабів.
Даніель Белл - Вірю, тому що абсурдно, вірю навіть тоді, коли найабсурдніше.
Тертулліан - Влада без відповідальності — це прерогатива повії у всі часи.
Р. Кіплінг - Воїни будуть воювати, а Бог дасть перемогу.
св. Жана Д’Арк
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Сказати правду може й дурень, тільки люди не такі вже й дурні, щоб її говорити.
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки їм треба дати на лапу, щоб вони посилили боротьбу з корупцією?!
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки можна жити без духовної їжі? Доти, доки люди не повбивають одне одного.
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки можна перелічувати прізвища корупціонерів? Чи не простіше назвати хоч одного чистого представника минулої влади?
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки олігархи зробили для народу — контрольно-ревізійним органам і за сто років не підрахувати!
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Дівчино-серденько! Ти, мов рожевий цвіт
Напрочуд кожному пишаєшся красою. Хто раз тебе уздрить, забуде цілий світ І мимохіть услід полине за тобою. Та знай: краса твоя непевна, як туман. Минуть літа — і що ж? Погаснуть очі-зор: Змарніє личенько, зігнеться пишний стаї І зникне навіть тінь краси... Memento mori! Микола ВОРОНИЙ "Memento mori", 1899 - Ти криниця туги,
Що в безмежний простір До добра і краси Підіймає мій зір. Богдан ЛЕПКИЙ "Атогого", 1902 - Співають, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди: Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде! Олександр ОЛЕСЬ "Чари ночі", 1904 - Вона пройшла і зникла десь у сизій млі...
І ніби з нею все пройшло навіки: Весна, бажання і утіхи, І вся краса життя й землі. Олександр ОЛЕСЬ "Вона ішла... але здавалося мені...", 1905 - Про душу не мов мені, мила,
Подай коралеві уста, Рам'ям обвинись щосила, Красуне, сміхуне пуста. Я в душу красуні не вірю, Я вірю в красуні уста! Василь ЩУРАТ "Про душу не мов мені, мила..."
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|