Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Щоб робити добро, треба, насамперед, його мати.
Арістотель - Юнак стає чоловіком, коли не простує через калюжу, а обминає її.
ПЛАТОН - Юнацтво, що загинуло на війні, — як вилучена з року весна.
Перикл - Я людина, і ніщо людське мені не чуже.
Теренцій - Я знаю, що нічого не знаю, а інші не знають навіть цього.
СОКРАТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Вовк рахунку не має, бере овець і лічених, і мічених.
- Вовка ноги годують.
- Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
- Вовкові барана з горла не видереш.
- Вовна, не вовна, аби кишка повна.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Тупий, як серп іржавий.
- Тупий, як сибірський валянок.
- Тягне, як швець шкіру, щоб більша була.
- Тягучий, як гума.
- У вічі, як лис, а поза очі, як біс.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Хто ж гадав, що стародавня Русь доживе до «нових русскіх»…
Віктор КОНЯХІН - Характер кожної людини впливає на щастя інших людей, зважаючи на те, що він має властивість приносити їм шкоду або користь.
А. СМІТ - Характер людини найкраще пізнається за її поведінкою у вирішальні хвилини.
Стефан ЦВЕЙГ - Характер людини ніколи не розкривається так яскраво, як тоді, коли вона намагається описати характер іншої людини.
Ріхтер - Характер людини по-справжньому можна пізнати, коли вона стане твоїм начальником.
Еріх Марія РЕМАРК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ми стали нацією і не можемо вже думати і прагнути інакше, ніж думає і чинить державна нація.
Юліан ВАССИЯН (Публіцист, громадський діяч; 1894 – 1953) - Коли з погляду мети націоналізм є демократичний, то з погляду форми й методи він є диктатурою.
Юліан ВАССИЯН (Публіцист, громадський діяч; 1894 – 1953) - Будучність і ціль нації лежать в ній самій.
Юліан ВАССИЯН (Публіцист, громадський діяч; 1894 – 1953) - Націоналізм не знає диктатури окремого інтересу.
Юліан ВАССИЯН (Публіцист, громадський діяч; 1894 – 1953) - Принцип повторності в історії – дуже умовний, а найменше кермується ним той, хто історію направду творить.
Юліан ВАССИЯН (Публіцист, громадський діяч; 1894 – 1953)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Блискучий сніг, колючий вітер,
гудуть натягнуті дроти.
Шляхів нема, немов хто витер,
і важко проти вітру йти.
Михайло ДРАЙ-ХМАРА
"В село", 1925 - Солодкою стрілою пізній цвіт,
Скрадаючися, приморозок ранить.
Дзвенить земля, як кований копит.
Зима прийде — і серця не обманить.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Людськість", 1929 - Чекає осінь винозора,
од багру й золота ясна:
Як грона винні в неї груди,
уста ж, мов келихи вина.
Богдан Кравців
"Чекає осінь", 1933 - Горять скрипки в весільній брамі,
на ній стобарвний прапор дня.
Іду в захопленні й нестямі,
весни розспіваної князь.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Князь", 1934 - Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"На шляху", 1934
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
