Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Скiльки ми накидали в наш шлунок священних слiв!
Григорій СКОВОРОДА - Не дивина дорогу вiднайти, але нiхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та iншого веде – в цьому i важкiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Коли хто мандрує по планетах, блукає весь вiк по iсторiях, чи може взнати, що дiється у серцi?
Григорій СКОВОРОДА - Сiється гниле – виростає запашне, сiється жорстке – виростає нiжне, сіється гiрке – виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть – виростає премудре й прозірливе.
Григорій СКОВОРОДА - Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Цяця, цяця! та й у кишеню.
- Шути-шути, то й угадай.
- Паньку, Паньку! чи не влучив ти в мій спуст свою баньку?
- Взяв він за своє — буде тямити.
- Була не була, а як вош ізняла.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Жвавий, як опеньок.
- Жвавий, як рак на греблі.
- Жвавий, як риба в річці.
- Жде, як віл обуха.
- Ждуть, як батька з базару.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Душа — випарування, обдароване здатністю відчувати.
Геракліт Ефесський - Є в росіянина душа, а за нею — ні шиша!
А. В. Іванов - Є люди, що розраховують на недоліки своїх ворогів; з цього, однак, нічого не виходить. Я завжди пам’ятав про заслуги моїх супротивників і мав з цього користь.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Є режим для душі, як є режим для тіла: треба вміти йому підкоритися.
Петро Чаадаєв - З двох чоловік однакової сили сильніший той, хто правий.
ПІФАГОР Самосський
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Усьому на світі є розумна альтернатива, навіть розуму.
Андрій КОВАЛЬ - Хотілось би вірити, що Страшний Суд завершиться загальною Амністією.
Андрій КОВАЛЬ - Істина – це правда єретиків.
Андрій КОВАЛЬ - Народ народжує вождя, вождь породжує націю.
Андрій КОВАЛЬ - Всі твої переваги тимчасові, тож користайся з них вчасно.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люде: Святи її, хрести її — Все свинею буде. Степан РУДАНСЬКИЙ "Свиня свинею", 1859 - Та гей, бики! Чого ж ви стали?
Чи поле страшно заросло? Чи лемеша іржа поїла? Чи затупилось чересло? Степан РУДАНСЬКИЙ "Гей, бики!", 1859 - Нехай гнеться лоза,
А ти, дубе, кріпись, Ти рости та рости, Не хились, не кривись... Степан РУДАНСЬКИЙ "Нехай гнеться лоза...", 1859 - До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна; А молодість не вернеться, Не вернеться вона! Леонід ГЛІБОВ "Журба", 1859 - Оживуть степи, озера,мІ не верствовії,
А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться; і не найдуть Шляхів тих владики, А раби тими шляхами Без ґвалту і крику Позіходяться докупи, Раді та веселі. І пустиню опанують Веселії села. Тарас ШЕВЧЕНКО "Ісаія. Глава 35", 1859
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|