Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бог в нас самих.
СОКРАТ - Бог, створивши жінку, відпочив від справ творіння, бо в ній втілилася вся премудрість і влада Творця. Дружина ціла і досконала, а чоловік почуває недолік у позбавленні ребра, з якого вона створена.
Корнелій Агріппа - Брехунові потрібна гарна пам’ять.
Квінтіліан - Будучи поставлений у владу, не тримай на посаді при собі лукавих людей; у чому вони погрішать, за те тебе звинуватять, як начальника.
Солоній - Будь другом істини до мучеництва, але не будь її захисником до нетерпимості.
ПІФАГОР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Пристаріла ляля своє життя прогуляла.
- І так щодня — надійся на підкову, якщо нема коня.
- Ідеш пішки, то на дідька тобі віжки.
- Кісткам старечим мулько й на печі.
- Що в тобі, те й біля тебе, тож лукавити не треба.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Здох, як пес.
- Зелена, як барвінок.
- Зелена, як жаба.
- Зелена, як рута.
- Зелена, як трава.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Мова ЗМІ періоду інформвійн. Зі спогадів про початкову школу: "В той період моя успішність стабілізувалася на позначці "4".
Владімір Вішнєвській. - Мова нагадує надтріснутий котел, по якому ми вистукуємо мелодії, що лунають так, ніби вони призначені для танців ведмедя, а ми б хотіли зворушити ними зірки.
Гюстав Флобер. - Мова не лишень частково надприродне явище, а повністю.
Ольга Федик. - Мова не просто передає інформацію, а є засобом адаптації відомостей.
Ольга Федик. - Мова ніколи не створиться бюрократією.
Юрій Липа.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Абетка сімейного життя: завжди своє "я" ставити на визначене алфавітом місце.
Юрій РИБНИКОВ - Аби не грім, мужик розучився б хреститися.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Аби побачити все тверезими очима, треба гірку чашу випити до дна.
Флоріан БОДНАР - Аби щось купити, треба спочатку вигідно продатись.
Флоріан БОДНАР - Автодрама: колеса запропонували гальмам співпрацю. Гальма відмовили.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Край світу проруб. Тиша довсібіч.
Усесвіт твій німує і німіє,
і сонце, в душу світячи, не гріє:
в змертвілих лицях — відумерла ніч.
Василь СТУС
"Стань і вдивляйся...", 1977 - Я вже не можу словом. Тишина,
Мов реквієм, відлунює у скроні,
І мертвим птахом падає в долоні
Моє замерзле слово. Тишина.
Мойсей Фішбейн
"Зречення митця", 1984 - Зевес тоді кружав сивуху
І оселедцем заїдав...
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда". 1798 - Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"М. N."("Мені тринадцятий минало"), 1847 - Чого ж я плачу? Мабуть, шкода,
Що без пригоди, мов негода,
Минула молодость моя.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Огні горять, музика грає...", 1850
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
