Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Насiння лихих справ – хi думки.
Григорій СКОВОРОДА - Бачиш, що свiтло премудростi тодi входить у душу, коли чоловiк два єства пізнає: тлiнне та вiчне.
Григорій СКОВОРОДА - Не будь нахабний i не вважай недостатнiм те, що тобi незрозумiле.
Григорій СКОВОРОДА - Веселiсть – це здоров'я гармонiйної душi. Душа, вражена якимсь пороком, не може бути весела.
Григорій СКОВОРОДА - Дуже правильно сказано: той, хто не має ворогiв, не має також і друзiв.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Колись і в моє віконце засвітить сонце.
— Колись таки діждемось сонця в віконце.
— Колись і перед моїми ворітьми сонечко зійде.
— Ще і на моїх воротях сонце засвітає.
- Колись і на нас сонечко гляне.
- Сонечко блисне, сорочечка висхне.
- Не буде тоді в мене голова боліти.
- Коли наклювалось, то і вилупиться.
— Уже яєчко наклювалось, то й курчатко незабаром вилупиться.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пташки верещать, неначе дружки на весіллі.
- Пшениця, наче ліс.
- П'яний, як дим.
- П'яний, як земля.
- П'яний, як цар Миколай.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Сміливо серце поклади на ваги людського щастя.
В. Луговський - Собака — домашня тваринаа, яка менше всіх інших домашніх тварин розбирається в людях.
Адольф Новачиньський - Совість — панянка вихована і вона швидко перестає говорити з тими, хто не хоче її слухати.
Samuel Butler - Совість — тисяча підкуплених свідків.
Євген КАЩЕЄВ - Совість це дворняжка, що вільно дасть вам пройти, але неодмінно нагавкає.
NN
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Дійшли до повної розрухи, але мирним шляхом.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Діти – наша старість. Інколи – навіть передчасна.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Діти — це квіти життя: зібрав букетик, подаруй бабусі.
Наталія ІВАНКІВ - Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.
В. Сухомлинський. - Для авантюриста в політиці найголовніше — скандальна слава.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- В характері українсько-руського народу відзначається особливо перевага особистої свободи, а в великоруськім переважає загальність.
Микола КОСТОМАРОВ
"Дві руські народності", 1861 - І багацько лиха вдіє
Гайдамацька зграя:
Не то Польща і Вкраїна
Лишенька зазнає!
Василь МОВА
"Троїсте кохання", 1863 - Бо теє козацтво, навикши бурхать,
Не вміло свободи других шанувать.
Василь МОВА
"Козачий кістяк", 1863 - І з того козацтва,
З його старшини,
На лихо Вкраїні
Вродились пани.
Василь МОВА
"Козачий кістяк", 1863 - Повій, вітре тихесенький,
З-за синього моря,
Та принеси в Україну
Козацькую волю!
Олександр КОНИСЬКИЙ
"Вітер", 1882
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
