Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Легше засвітити маленьку свічку, ніж проклинати темряву.
Конфуцій. - Лихо — пробний камінь мужності.
Сенека - Лихо - пробний камінь мужності.
Сенека - Лише наймудріші та найдурніші не можуть змінитися.
Конфуцій. - Лише раб кохання байдужий до користі та інших вад.
Румі
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Аз — били мене раз: буки — набралися муки.
— Аз — бив дяк раз; буки — не попадай дякові вдруге в руки.
— Аз, буки — бери граматику в руки.
— Аз, буки глаголя, повісили Василя, і драбинку несуть, за чуприну трясуть.
- Летів горобець через безверхий хлівець, ніс четверик гороху, без червотоку, без червоточини, без почервоточини (вимовляють школярі, як трудне до вимови).
- Наш Карпо зі своїми Карпининятами полукалукарпився (теж, як трудне до вимови).
- Ішов мужик із ярмарку по колоді через воду, тільки став він на колоду, бовть у воду! викис, вимок, — виліз, висох, став на колоду та знов бовть у воду!
- "А знаєш"? — "Знаю". — "А догадавсь"? — "Який біс"!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Чорний, як галка.
- Чорний, як земля.
- Чорний, як каглянка.
- Чорний, як мара.
- Чорний, як негр.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Дурні звертають увагу лише на промахи людей і не помічають їхніх достоїнств.
Вони подібні мухам, що норовлять сісти лише на запалену частину тіла. - Дурнів менше, ніж думають: люди просто не розуміють один одного.
Люк де ВОВЕНАРГ - Дурості так глибоко в нас засіли, щось та залишається; але давайте намагатися залишити лише невідворотне.
Марк Тулій ЦІЦЕРОН - Є тільки дві безкінечні речі: Всесвіт і дурість. Хоча щодо Всесвіту я не цілком упевнений.
Альберт ЕЙНШТЕЙН - Звичай — це опора дурості.
Поль Декурсель
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Свята простота: «Їй-богу, бога нема!».
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Святі слова чи не найбільше полюбляють грішники.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Святкування піррової перемоги вимагає багато витрат.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Свято рiдної мови буде тодi, коли нею освятиться кожен будень.
Ростислав ДОЦЕНКО - Секс по-латинi означав «стать», а не те, про що ви думаєте.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- На нашій землі письменник: був завжди найбіднішим сином її, і йому відкривались важкі болі та високі заповіти.
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні", 1970 - Між горою-долиною
Козаченька вбито,
Червоною китайкою
Оченьки закрито.
Народна пісня Ой най мене не ховають
Ні попи, ні дяки,
Ой най мене поховають
Молоді козаки. - Прикрий моє тіло
Чумацькеє біло
Та ще й головочку.
Щоб моє тіло
Чумацькеє біло,
Щоб не чорніло,Од ясного сонця,
Од буйного вітру
Не марніло.
Чумацька пісня - "Гей, подай, чумаче, гей, подай, голубче,
та хоч правую руку!"
"Гей, рад би я, моя дівчинонько,
та й обидві подати,
Гей, насипано та сирої землі,
тяженько її підняти".
Чумацька пісня - Вгорнувся чумак у новий кожух,
Обернувся долів серцем, віддав Богу дух.
Чумацька пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
