Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Доблесть миліша вдвічі, якщо доблесний тілом прекрасний.
Вергілій - Доблесть не знає непрохідних шляхів.
ОВІДІЙ - Добрі справи здійснюються небагатьма й зрідка, проте лиходійства — і часто, і багатьма. Так що, мабуть, краще б безсмертні Боги зовсім не дали б нам ніякого розуму, ніж такий згубний розум.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - Докоряй другові наодинці, а хвали привселюдно.
СОЛОН - Досить, щоб слова виражали зміст.
КОНФУЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Рибка в ріці, та не в руці.
- Рівне ягня проти коня.
- Рівно, криво, аби живо.
- Рідна земля і в жмені мила.
- Рідна земля і в жмені мила.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Великий дощ дає більше зла, ніж користі.
- Великому коню - й роботу немалу.
- Верба і дівчина приймуться будь-де.
- Верба пожиточніша від яблуні.
- Верба товста, та всередині пуста.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Людина не може жити в самотності, їй необхідне товариство.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Могло бути і гірше. Твій ворог міг би бути твоїм другом.
Станіслав Єжи Лец - Можна жити без друзів, але не без сусідів.
Томас Фуллер - На питання, що є друг, Арістотель відповів: "Одна душа в двох тілах".
Діоген Лаертський - Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги!
Іван Драч
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Там, де довго рахують, не платять вчасно зарплату і відстають від прогресу.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Там, де немає пророків «у своїй Вітчизні», люди нездатні і мріяти про своє світле майбутнє.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Телебачення — повернення до дописемних часів.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Тіньова економіка без тіньової влади стає відкритою.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Того, хто любить говорити правду, зазвичай обслуговують уважні кілери.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не жди весни — святої долі!
Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!
І думу вольную на волю
Не прийде випустить... Сиди
І нічогісінько не жди!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минули літа молодії...", 1860 - Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи не покинуть нам небого...", 1861 - Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи.
Ой соколи, ой бистрії, де бували?
В чистім полі романовім попасали;
Попасали білі руки, чорні очі,
А все тото буковинські парубочі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"У Вероні", 1861 - Ой рада би-м, мій синоньку,
Листок написать,
Насипали могилоньку,
Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку,
Глубоко на дні,
Насипали на рученьки
Сирої землі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Рекрут", 1862 - Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах, тутки ся діє!
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє —
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Пречиста Діво", 1862
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
