Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли запитали Біонта, хто добрий дорадник, той відповів: "Час".
Піфагор - Перемагати в боях й простодушним не раз доводиться, розумом й мудрістю ж здолати лише ті можуть, хто добре думати здатні.
Аристід - Поради інше є не що як брак розуму. Бо не відаючи, що робити маємо, а чого не маємо, потребуєм поради.
Аристотель - Рівними перед очима моїми, царю, здаються, й ті, хто добре мислить, й ті, хто промовця, що добре говорить, здатен вислухати.
Геродот - Рече Господь: "Кожний, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той вже вчинив перелюб з нею у серці своїм".
Євангеліє
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Де сила не може, там розум поможе. (інд.)
- За збитки, що вчинив слон, застрелили осла. (інд.)
- В скрутну годину і свою, і чужу згадаєш родину. (інд.)
- Жінка без прикрас — як світильник, що згас. (інд.)
- Вчись коротко говорити, зумій море в глек вмістити. (інд.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гострий, як сокира.
- Гострий, як стріла.
- Грає, наче співає.
- Грається, неначе з хлопцем.
- Грається, як кіт з мишею.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не здавайтеся.
Уінстон Черчілль - Ніхто не може досягти якогось — або дійсного і тривалого успіху чи "розбагатіти" у бізнесі, будучи конформістом.
Поль Гетті - Нічого не доводь до крайності: людина, що бажає трапезувати занадто пізно, ризикує трапезувати на інший день.
К. Прутков - Ніщо не має таку силу, як доброта; ніщо не може бути настільки м’яким і добрим, як справжня сила.
St. Francіs De Sales - Ніщо так не зміцнює самоповаги службовців, як участь у прийнятті рішень.
Джудіт Бардуік
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Це в країні — демократія, а вдома —дружина.
Олександр ПЕРЛЮК - Це вони не порядок наводять, це вони сліди замітають.
Олександр ПЕРЛЮК - Це грабіжники грабують, а керівники — вправно керують.
Олександр ПЕРЛЮК - Це добре, що люди не птахи, а то б їх тоді тримали у клітках.
Олександр ПЕРЛЮК - Це дурні не вірять своїм очам, а розумні — нічого не помічають.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз.
Задума квилить, шовкові вії
Срібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський
"Ой люлі, смутку!", 1906 - Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум.
Чому, чому я жить не можу
Та сам, без дум?
Павло ТИЧИНА
"Гаптує дівчина...", 1914 - Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить,
Все вітами хитає, наче сумно мовить:
Журба, журба...
Отак роки, отак без краю
На струнах Вічності перебираю
Я, одинокая верба.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915 - Я знов один, я знов один
Ніхто питать мене не стане,
Ніхто питать мене не стане,
Ніхто у душу не загляне —
Я знов один.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"Я знов один", 1917
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
