Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Фарби на картинi кожен бачить, але щоб побачити малюнок і живопис, потрiбне друге око. Хто ж його не мав, той слiпий у живописi. Гру музичного iнструменту кожне вухо чує, але щоб вiдчути смак схованої у грi гармонi, треба мати вухо таємного розумiння, а хто позбавлений того, цей нiмий у музицi.
Григорій СКОВОРОДА - Бути пророком чи фiлософом – це прозрiти над пустелю, над стихiйне бродiння щось нове, котре не cтарiє, дивне i вiчне, i вiстити про те.
Григорій СКОВОРОДА - Не тiло, а душа є людиною.
Григорій СКОВОРОДА - Глупiсть тисячi нерозумних живописцiв не може примусити нас зневажати живописне мистецтво, а научає, що ця наука многотрудна, i тiльки дехто з величезної кiлькостi любителiв її осягає.
Григорій СКОВОРОДА - Серце тодi насичується, коли освiчується.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Свої чорти: посваряться, побються, та й помиряться.
– Свої собаки: покусаються, тай перес тануть.
- Свій зі своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся.
- Свого ледачого не хвали, а чужого доброго не гуди.
- Кожний Циган свої діти хвалить.
– Хвалиться своїми дітьми, як Циган.
- Кожний Циган свою кобилу хвалить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Обридло, як бабі жнива.
- Обріс, як піп.
- Обскубаний, як курка з базару.
- Один у хаті, як макогін у макітрі.
- Один, мов з хмари впав.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Мистецтво політика в тім, щоб пророчити, що відбудеться завтра, наступного тижня, через місяць, рік, а потім пояснити, чому цього не сталося.
Уінстон ЧЕРЧІЛЛЬ - Мистецтво романіста полягає в тім, щоб з короткої історії зробити довгу.
Фелікс Поллак - Мистецтву загрожували два чудовиська: художник, що не є майстром, і майстер, що не є художником.
Анатоль Франс - Мить — це одиниця виміру щастя.
Віктор ЖЕМЧУЖНИКОВ - Миша: тварина, шлях якої засіяний непритомними жінками.
Семюель ДЖОНСОН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Багатьох дратує не те, що навкруги крадуть, а те, що не діляться з ними.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Райські плоди дістаються пекельною працею.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Першочергове завдання нового уряду – ліквідувати наслідки діяльності попереднього.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Історію не обов’язково переписувати. Достатньо змістити акценти.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Всі так добре навчилися відповідати, що нема з кого й спитати.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - Лучче умерти, як з немилим жити.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1813 - Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1813 - За Немань іду,Ой коню, мій коню,
Заграй підо мною,
Дівчино, прощай!
Степан Писаревський
"За Немань іду", 1820- Козаченьку,
Бурлаченьку,
Зелений барвіноньку!
Сватай мене дівчиноньку!
Левко БОРОВИКОВСЬКИЙ
"Вивідка", 1834
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
