Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Подолання важкого починається з легкого, здійснення великого починається з малого.
Лао-ЦЗИ - Подяка — ознака шляхетності душі.
Езоп - Поезія — це наче живопис.
ГОРАЦІЙ - Поки є можливість, живіть весело!
СЕНЕКА - Поки ти говориш зовсім не те, що думаєш, слухаєш зовсім не те, в що віриш, і робиш зовсім не те, до чого схильний — то весь цей час і живеш зовсім не ти.
Сян-цзи
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Цар води не відійме.
- Не жарене — не пахне.
- Не ковбаса — не знюхаєш (наперед не вгадаєш).
- Що буде, то буде, а в торбі хліба не буде.
- Не минеться, як бабі жнива.
— ... Великдень.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розлетілось, як липове клиння.
- Розлізлися, мов руді миші в полі.
- Розлютився, як жаба на каченята.
- Розмахує руками, як вітряк крилами.
- Розмова, як у півня з курчатами.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Графоманові присудили премію за оповідання "Як я кинув писати".
Юрій Скрильов. - Графоманологічна експертиза.
Андрій Крижанівський. - Гримаса демократії: народ звільнили умовно.
Володимир Колечицький - Громадська думка — останній прихисток політиків, які не мають власної.
Моріс Картер. - Громадська думка — страшенна боягузка: вона боїться сама себе.
Вільям Гезлітт.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- І з люду, з того гурту, всі мусять розбудитися, стати, всі мусять бути благородними трудівниками на землі і для землі. Всі мусять почути себе членами великої людської родини.
Всі повинні жадати пошани від других,– і то скорше, поки зло не вхопить їх у погибель залізною рукою, не потягне їх, не скаже їм: "Ви мої".
Людськість, як одиниця, даремне боролася б останком сил і гідності духа, коли б було запізно!..
Душа темного люду керми не має, вона поставлена на пробу, на "іскушеніє", на вибір смерті або проступку.
Не дивуйтеся ви, можні світа, не карайте, а поможіть бідним залишитися чесними.
Уляна КРАВЧЕНКО
З АФОРИЗМІВ - Найкраще дістається найгіршим.
Юрій РИБНИКОВ. - Найхолодніше там, де всі кандидати намагаються робити погоду на свій смак.
Флоріан БОДНАР - Народ не завжди перетворюється на населення, а тільки тоді, коли забуває, що він — народ.
Володимир ШАМША - Народ ще не весь вимер, а от вся народна власність уже поділена.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не давайтеся ж у руки
Катам України,
Не давайтеся на муки,
Бийтесь до загину!
Василь МОВА
"Заповіт засланця", 1890 - Хай я загину, та хай сяє мило
Над людьми сонцем правда і надія!
Леся УКРАЇНКА
"Сон", 1891 - Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, —
досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
Леся УКРАЇНКА
"Досвітні огні", 1892 - Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Іван ФРАНКО
"Декадент", 1896 - О, не один нащадок Прометея
Блискучу іскру з неба здобував,
І безліч рук до неї простягалось,
Мов до зорі, що вказує дорогу.
Леся УКРАЇНКА
"Fiat nox!", 1896
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
