Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Забуття своїх власних гріхів породжує безсоромність.
ДЕМОКРІТ - Завжди продажна куплена вірність.
СЕНЕКА - Заводити власних друзів дружина не повинна. Вистачить з неї і друзів чоловіка.
Плутарх - Заводити власних друзів дружина не повинна. Вистачить з неї і друзів чоловіка.
Плутарх - Заговори, щоб я тебе побачив.
СОКРАТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Як кущ розівється, то й козак розживеться.
- То не козак, що отаманом не думає бути.
- Бог не без милости, козак не без щастя.
— ... не без долі. - Козак не без долі.
— ... дівка не без щастя. - Козак не без долі, риба не без луски, Бог не без милування, король не без жалування.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Товстий, як бичок.
- Товстий, як кабан.
- Товчеться, як Марко по пеклі.
- Товчуть його, мов дурного.
- Тонка, мов опеньок засушений.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Для того щоб щось зробити, необхідно щось робити…
Мао Цзедун - Я і уявити не можу становища, щоб коли-небуть мені не було чого робити.
Федір ДОСТОЄВСЬКИЙ - У характері кожної людини є дещо таке, чого не можна поламати: це кістяк характеру.
Георг Кристоф ЛІХТЕНБЕРГ - Очікування радощів, це вже радість.
Г. ЛЕССІНГ - Перед живими ми в боргу увагою, перед мертвими – лише правдою.
ВОЛЬТЕР
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Часто німб над високим кріслом – це лише віддзеркалення мідного лоба.
Флоріан БОДНАР - Чверть iнтелiгенцiї на рiвнi чвертiнтелiґентiв — це високий рівень інтелiгентностi.
Ростислав ДОЦЕНКО - Черга — це передовий загін партії, ладний передавити все, що стоїть попереду, — хоч би й безчергове суспільство.
Ростислав ДОЦЕНКО - Черево напхав, і вже гордощi його розпихають.
Ростислав ДОЦЕНКО - Через теревені – до зірок!
Андрій КОЦЮБИНСЬКИЙЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси, То оддасте. Тарас ШЕВЧЕНКО "П. С.", 1848 - Боже милий!
Як хочеться жити, І любити Твою правду, І весь світ обняти! Тарас ШЕВЧЕНКО "Ми восени таки похожі...", 1849 - Якби ви знали, паничі,
Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне Бога б не хвалили, На наші сльози сміючись. Тарас ШЕВЧЕНКО "Якби ви знали, паничі...", 1850 - Лічу в неволі дні і ночі,
І лік забуваю. О Господи, як то тяжко Тії дні минають. Тарас ШЕВЧЕНКО "Лічу в неволі дні і ночі...", 1850 - Світять зорі, як світила,
І будуть світити... А ми, на їх надивившись, Ляжем в землю тліти... Микола КОСТОМАРОВ "Зорі", 1852
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|