Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Та людина чарівна, коли вона дійсно людина.
Менандр. - Так, я привів коня в сенат. Але це краще, ніж якби я привів осла, яких і без цього там досить.
КАЛІГУЛА, римський імператор(I ст. н. е.) - Там, де смітять грошима, дуже тяжко дотримуватись чистоти.
Плавт. - Терпеливість — основа всякого добра для людей, вона приводить людську душу до якоїсь тихої пристані.
Йоан Злотоустий. - Тільки одне благо – знання, і тільки одне зло – неуцтво.
Сократ.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як будуть бить, то не будуть вішать, а як будуть вішать, то не будуть бить.
- Мокрий дощу не боїться.
- Береженого Бог береже, а козака шабля.
- Голодному й опеньки — м'ясо.
- З'їв вовк кобилу, хай і хомут їсть.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вони, як ті цигани.
- Воно мені так потрібно, як лихо.
- Ворушиться, мов жук у снопі.
- Впав у біду, як курка в борщ.
- Впала, мов билина.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Жінка пробачає все, однак часто нагадує, що пробачила.
Симона де Бовуар - Жінка пробачає все, тільки не ігнорування.
Альфред де Мюссе - Жінка, яка ніколи не бачила свого чоловіка за вуженям риби, не має уяви за яку терплячу людину вона вийшла заміж.
Едгар Хау - Жоден план не переживає зустрічі з противником.
Хельмут фон Мольтке - Жодна армія не може протистояти силі ідеї, час якої настав.
Віктор ГЮҐО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Вдивляйтесь і вслухайтесь у слова тих, хто засуджуюче вимовляє слово “отаманія”, і побачите, що власне в їхніх душах жевріє ота “отаманія”.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ - Повстанчих отаманів цінують лише в часі боїв.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ - Українська земля лише нас покохала, а ми – її.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ - У психіці москалів один крок від побожності до атеїзму, від кохання до ненависті, від жалості до садизму.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ - Найкраще з москалями балакати мовою гармат.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон"("Гори мої високії..."), 1847 - Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
А ти пишалася колись
В добрі і розкоші! Вкраїно!
Мій любий краю неповинний!
За що тебе Господь кара,
Карає тяжко?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Осії. Глава XIV (Подражаніє)", 1859 - І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І Архімед, і Галілей...", 1860 - Дніпро, Україну згадаєм,
Веселі селища в гаях,
Могили-гори на степах —
І веселенько заспіваєм...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи, не покинуть нам, небого...", 1861 - Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи з хутора", 1861
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
