Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Золото вуста загороджує.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - І святі грішать.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Кожна річ, що писанням утверджена, не буде у забуття та невідання йти.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Kончина смертна з’являє, яке життя було.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Ліпше вмерти в чистоті, аніж вмерти у скверні.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Товстий, як бочка!
– ... як бочка горілчана!
- Гладкий, аж з шкіри преться.
– ... аж шкіра тріщить.
- Така гладка, що і миш не вдержиться.
- Розїхалась, як верша. —... в болоті.
- Така, як кадовб.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Восени день блисне, а три кисне.
- Восени і в горобця є питво.
- Восени й горобець багатий.
- Восени листопад швидко минув - чекай суворої зими.
- В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Що таке воля, як не думка, що переходить в діло!
О. БЕСТУЖЕВ-МАРЛИНСЬКИЙ - Щоб вести розумну і вірну політику, недостатньо знати людей, треба любити їх.
А. Граф - Щоб виправдатися у власних очах, ми нерідко переконуємо себе, що не в силах досягти мети, а насправді ж ми не безсилі, а безвільні.
ФРАНСУА ДЕ ЛЯРОШФУКО - Щоб досягти мети, потрібно, насамперед, іти.
Оноре де БАЛЬЗАК - Щоб заробити на життя, потрібно працювати. Але щоб розбагатіти, потрібно придумати щось інше.
Альфонс Карр
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Феміда судить по справедливості: хто більше покладе на чашу її терезів — той і має рацію.
Володимир ШАМША - Фраза «Закон, як дишло» давно стала законом правосуддя.
Володимир ДУГАР - Хабарнику все до лапочки.
Флоріан БОДНАР - Хай живе ринкова економіка імені Остапа Бендера!
Володимир ШАМША - Хімія справді творить чудеса: кожна рибка стала на ціну золота.
Володимир КОЛОДІЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Нехай обдурений я сном,
Нехай осміяний без жалю,
Нехай замість весни і раю
Осінній місяць за вікном,
Нехай! Але в душі моїй
Яка цвіла весна рожева!
Пахтіли, дихали дерева!
Олександр ОЛЕСЬ
"Нехай обдурений я сном...", 1906 - Я знаю, дні мої пролинуть надо мною,
Пролинуть окликом вечірньої луни,
А я все буду ждать і сумною порою
Минулий кликать час колишньої весни.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"І знов весна...",1906 - Пеститься місячний промінь,
Лиже холодний сніг;
Чорною плямою комин
На білий килим ліг.
Микола ВОРОНИЙ
"Зоряне небо", 1907 - А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ
"А вже красне сонечко...", 1910 - Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Павло ТИЧИНА
"Арфами,, арфами...", 1914
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
