Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
Григорій СКОВОРОДА - Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
Григорій СКОВОРОДА - Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
Григорій СКОВОРОДА - Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
Григорій СКОВОРОДА - Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Як з неба впав.
- Який їхав, таку й здибав.
- Який Сава,така й слава.
- Який харч, така й робота.
- Як кіт наплакав.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Змилася, як вода.
- Змилувався, як вовк над поросям.
- Змішав, як горох з капустою.
- Змішались, як у бразі гуща.
- Знає все, як старий.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Жінки люблять не переможців, а їхні трофеї.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Жінки люблять обіцянки, чоловіки — надії.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Жінки люблять переможених, але зраджують їм з переможцями.
Теннессі Уільямс - Жінки люблять розумних, коли ті дуріють від любові.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Жінки люблять ярмарок марнославства — не тому, що неодмінно бажають продатися, а тому, що хочуть довідатися собі ціну.
Хуго Штейнхаус
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Якщо жінка зв’язана по руках і ногах, значить, вона мазохістка.
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо жінка у вас під боком, чи говорить це про те, що вона вам геть набік?
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо жінці за, то за скільки...?
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо з тебе не зняли шкуру, то лише тому, що народився в сорочці.
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо з хати ніколи не виносити сміття, то хата перетвориться на хлів.
Анатолій ЗАКРЕВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз. Задума квилить, шовкові вії Срібляться ясним брильянтом сліз. Петро Карманський "Ой люлі, смутку!", 1906 - Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура тягар свій носить. Леся УКРАЇНКА "Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум. Чому, чому я жить не можу Та сам, без дум? Павло ТИЧИНА "Гаптує дівчина...", 1914 - Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить, Все вітами хитає, наче сумно мовить: Журба, журба... Отак роки, отак без краю На струнах Вічності перебираю Я, одинокая верба. Павло ТИЧИНА "Квітчастий луг...", 1915 - Я знов один, я знов один
Ніхто питать мене не стане, Ніхто питать мене не стане, Ніхто у душу не загляне — Я знов один. Микола ФІЛЯНСЬКИЙ "Я знов один", 1917
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|