Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Належить суддям ні додавати людинолюбства до законної постанови, ні робити її суворішою, засуджуючи. Бо хто додасть до засудження чи зменшить від милосердя свого, те беззаконне суть.
Малий Демосфен - Як несправедливо вчинив, а потім уперто цього тримаєшся, то подвійну кривду маєш.
Клітарх - Ліпше за правом судити й від засудженого паплюженому бути несправедливо, ніж неправдиво судити та єством справедливості паплюженим бути.
Мосхіон - З двох причин люди від правди відступають: через острах або через сором.
Геперід - Більше страждає катований пристрастями й совістю, як кого скривдив, ніж побитий з ранами на тілі і шматований.
Піфагор
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Аж на небі чути, як мухи наші кашляють.
- Аж на третій яр чути ваш базар.
- Аж тоді стайню замикає, як коней уже немає.
- Аж трясеться заміж, та ніхто не сватає.
- Аз — били мене раз; буки — набралися муки.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Летять у вересні гуси - зиму на хвості несуть.
- Листопад - вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат.
- Осінній іній - на суху й сонячну погоду.
- Осінь збирає, а весна поїдає.
- Осінь усьому лік веде.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Кожен майстер починав як аматор.
Ральф Вольдо Емерсон. - Кожен плюс — це замаскований мінус.
Юрій Воїтелєв. - Кожен режим гине насамперед через самоотруєння власною пропагандою, яка була первісне призначена для мас.
Володимир Державин. - Кожен роздумує про громадську думку й діє від імені громадської думки, тобто від імені думки всіх мінус його власна.
Гільберт Ґільберт Честертон. - Кожен скидає свої помилки на свій час.
Томас Фуллер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ледве люди починають жити, а вже смерть над ними різноманітні сіті наставляє.
Петро МОГИЛА - Поштивість і пристойне пошанування має виявляти подружжя: жінка чоловікові – як голові, а чоловік жінці – як власному тілові.
Петро МОГИЛА - Безкорисливість – це самого себе пізнати, істинне дзеркало світу і все, що в світі.
Петро МОГИЛА - Ніхто-бо, хто ненавидить, себе не утримає, і не збереже, і не знайде.
Петро МОГИЛА - Хто пасе, той мусить не спати, не віддаватись розвагам, а перебувати біля своїх овець.
Петро МОГИЛА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Можна смерть лиш смертю здолати,
Тільки в тім таємниця буття.
І зерно мусить вмерти, щоб дати
В життєдавчому житі — Життя.
Євген МАЛАНЮК
"Все забудь..." 1954 - Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!
Василь СИМОНЕНКО
"Завірюха", 1964 - Ми всі погаснемо, і гомін наших кроків
Вбере пожадлива і чорна глибочінь.
Душе, свій страх відкинь! Тобі бо, одинокій,
Належать вічна рань і сонця височінь.
Михайло Орест
"Поблід...", 1965 - Пізно вже. Немає вороття.
Попелом присипано волосся.
Віяли вітри. Пройшло життя.
Все змело, й нічого не збулося.
Марина Приходько
"Змилуйся...", 1967 - Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром.
Василь СТУС
"Пам'яті Миколи Зерова", 1977
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
