Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти.
Сократ. - Три шляхи ведуть до знання: шлях роздумів — цей шлях найшляхетніший, шлях наслідування — це шлях найлегший і шлях досвіду — цей шлях найгіркіший.
Конфуцій - У дурня в сто разiв бiльше неприязнi до розумного, нiж у розумного — неприязнi до дурня.
Саадi. - У людини є три шляхи, щоб робити розумнi вчинки: перший, найблагороднiший – роздуми, другий, найпростiший – копiювання, третiй, самий гiркий – досвiд.
Конфуцiй - У своїх лихах люди прихильні звинувачувати долю, богів і все, що завгодно, але тільки не себе.
Платон.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Бий і лай, та все (або: та ще й) дбай.
– Лай та собі дбай: твоя пазуха ближче.
- В мужа краду, і перед ним кладу.
– Хто у чоловіка украде, той перед чоловіком покладе.
- Післала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянка вбила, (такий то чоловік великий був. Так відказує жінка, як хто їй каже: чого йдеш сама – післала б чоловіка!).
- Чоловікам на лопату Бог сили наклав, та ще й притоптав, а жінкам на вила, та й то струсив.
- Чоловік і жінка збирались їхати на ярмарорк, та й сіли обідати.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Обложився дітьми, як дід онучами.
- Обмазаний, як порося.
- Обмерзла, як грудка.
- Обмок, як вовк, а змерз, як пес.
- Обмокла, як курка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Людина — розумна істота, але це не стосується людства.
Раймон Арон - Людина — це душа, обтяжена трупом.
ЕПІКТЕТ - Людина готова вмерти за ідею — за умови, що бачить її не надто ясно.
Пол Елдрідж - Людина може народитися поетом, але художником вона змушенай робити себе сама.
Sіegfrіed Sasson - Людина молода, коли вона ще не боїться робити глупості.
Петро КАПІЦА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Щоб у тебе було те, чого хочеться, і щоб хотілося того, що є.
Володимир Черняк - Те, чим ми володіємо, владарює над нами.
Володимир ЧЕРНЯК - Ми не прощаємо тих, перед ким завинили.
Володимир ЧЕРНЯК - Ми відповідальні за тих, кому довіряємо.
Володимир ЧЕРНЯК - Ніщо так не дратує, як переконливі аргументи опонента.
Володимир ЧЕРНЯК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Пеститься місячний промінь,
Лиже холодний сніг;
Чорною плямою комин
На білий килим ліг.
Микола ВОРОНИЙ
"Зоряне небо", 1907 - А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ
"А вже красне сонечко...", 1910 - Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Павло ТИЧИНА
"Арфами,, арфами...", 1914 - Квітчастий луг і дощик золотий.
А вдалині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле поцілунок
Такий чудовий та сумний.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915 - Ой не крийся, природо, не крийся,
Що ти в тузі за літом, у тузі.
Павло ТИЧИНА
"Ой не крийся, природо..."
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
