Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і мiж негідними людьми не виникає дружби.
Григорій СКОВОРОДА - Без ядра горiх ніщо, так само як і людина без серця.
Григорій СКОВОРОДА - ...нам треба найретельнiше дбати про те, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того – неоцiненний скарб, по недбальству не потрапити на щось пiдроблене i мниме, що називається пiдлесником.
Григорій СКОВОРОДА - ...я люблю тривожитися душею за благополуччя друзiв, щоб коли–небудь зазнати також і втіхи... Бо що може бути приємнішим, ніж любов друга?
- Я зневажаю Крезів, не заздрю Юлiям, байдужий до Демосфенiв, жалiю багатих [...].Я ж, якщо маю друзів, вiдчуваю себе не лише щасливим, але й найщасливішим.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як кущ розів’ється, то й козак розживеться
- Як татарин шаблею блисне, москаль в штани дрисне.
- Як череді без личмана, так козакам без гетьмана.
- Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали!
- «Але ж ти й люта!» — кричала перчиця цибулі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Зорі яскраві - на гарну погоду, тьмяні - на дощ або сніг.
- Ліс притих - чекай дощу.
- Багато ягід - зима буде сувора.
- Болото зазеленіє після дощу - буде моква.
- Будяк не колеться - бути дощу.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найбільший ворог людини – людина, що по наущенню нечистої сили стає вовком, дияволом для себе й для інших.
Роберт Бертон - Найбільшої любові заслуговує та людина, яка, будучи наймогутнішою, не навіює страху.
Плутарх - Найгірше, що створює земля – невдячну людину.
Авзоній - Найглухіший той, хто не хоче чути.
Аленкар - Найнепереможніша людина – це та, якій не страшно бути дурною.
Василь Ключевський
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чим нижче прогнешся перед начальником, тим вищим ти будеш у його очах.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим слабкіша людина, тим вона міцніша тримається за своє крісло.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим тільки сьогодні не заробляють на життя, дехто навіть працею.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим частіше виганяти чоловіка з хати, тим рідше він буде до неї повертатися.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим ширше корито, тим більше однодумців.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич
"Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу
про самоту і про тривогу,
про дні, яких я не лічу,
про дивовижну німоту
без слів та звуків,
про нечулу
німу, глуху, пусту, пусту —
що серце далечі жахнулось.
Оксана Лятуринська
"У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту,
І ти ідеш у темінь навмання,
Розбитий і знівечений дощенту.
Михайло СИТНИК
"Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Василь СИМОНЕНКО
"Дід умер", 1962 - І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти.
Як жить мені, якщо я ще людина?
Якщо мені від себе не втекти?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за поцiлунок! Адже його придумав чоловiк, тому що не знайшов іншого способу закрити рота жiнці.
- Приходить чоловік додому і каже жiнці:
– Ти завжди виглядаєш такою гарною пiсля горiлки.
– Що ти, я зовсiм не пила, – дивується жiнка.
– Зате я випив.
То давайте вип’ємо за те, щоб нашi жiнки були завжди красивими.
- – Вип’ємо за панi Марiю!
Голос збоку:
– За яку?
Кожний за свою!
- Знаєте, чим казка вiдрiзняється вiд життя?
Казка – це коли женився на жабі, а вона виявилася царiвною.
А життя – це коли навпаки.
Так давайте вип’ємо за те, щоб наше життя було схоже на казку!
- Була нiч. Тиша. Ясний мiсяць. Вiн і вона.
Він сказав: «Так». Вона сказала: «Нi».
Минули роки. Була нiч. Тиша. Повний місяць.
Вона сказала: “Так». Він сказав:«Так».
Та роки були вже не тi.
Так вип’ємо ж за те, щоб все в життi робилось своєчасно!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
