Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- У низьких та похмурих зовнішностях, як у ветхiй одежi, часом ховається премудрiсть, якої не знало людське серце, i то така, що її жодна коштовнiсть недостойна.
Григорій СКОВОРОДА - Бачити гаманця i не знати, шо в ньому,– це значить, бачивши, не бачити. Очевидно, треба скрiзь дивитися подвiйно: одне брати в душу, а друге у розум.
Григорій СКОВОРОДА - I мудрий часто спотикається.
Григорій СКОВОРОДА - Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Цить Івасю, панів не переслухаєш.
- Така ваша загадка, що нема і розвязки.
- Шуточка та рогулечку й привела. (овечка баранця — : кумедне щось сказано).
- З пустого в порожнє переливає.
- Після тієї та знов тієї.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Хоч молодий, та ранній.
- Хочеться, як голому на вулицю.
- Хропе, як кінь.
- Хруснуло, як горіх, шугнуло, як у міх.
- Худа, як драбина.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Деякі люди не читають навіть заборонених книг.
Лоренс Пітер. - Деякі люди читають, щоб думати; таких дуже мало. Другі читають, щоб писати; таких багато. А треті читають, щоб говорити; і їх величезна більшість.
Чарльз Калеб Колтон. - Деякі письменники всього тільки на двадцяти сторінках можуть передати те, для чого мені іноді потрібні аж цілі два рядки.
Карл Краус. - Деякі письменники засмучуються, що їх забули, в той час, як їх просто не знали.
Володимир Брюґґен. - Деякі письменники лише тоді здаються великими, коли спустишся до їхнього рівня.
Жан Ростан.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Ціную міру, але схиляюсь лише перед Безмірним.
Андрій КОВАЛЬ Безсмертне завжди передчасне. - Щоб бути відвертим, не обов’язково говорити всю правду.
Роман КОВАЛЬ - Народ існує тільки під час війни. Під час миру – це юрба споживачів.
Роман КОВАЛЬ - Розгадка феномену російських імперіалістичних війн? Принцип пружини, стиснутої в Росії, і розпрямленої за її межами.
Роман КОВАЛЬ - В українській трагедії достатньо підстав для агресивного оптимізму.
Роман КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Сидіти за ґратами нікому не легко. Але не поважати себе — ще важче. І тому будемо битися!
Валентин МОРОЗ "Замість останнього слова", 1970 - Дуже важливо заткнути рот тому, хто перший крикнув: "Король голий!", — поки не підхопили інші. Але ж король дійсно голий. Це — істина.
Валентин МОРОЗ "Серед снігів", 1970 - Одержимість — це не художність. І не науковість. І навіть не публіцистичність.
- Одержимість — це зовсім окрема субстанція, необхідний поряд з іншими компонент для повноцінного духовного життя.
Валентин МОРОЗ "Серед снігів", 1970 - Є мільйони людей з вищою освітою, які все знають, але нічого не мають — нічого святого.
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|