Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Схоже життя це на іподром, на ньому добрі нерідко гинуть, а гірші – кращі місця посідають.
Демокріт - Коли спитали його: "Який град добре стоїть?", він відповів: "Де за законом живуть, а кривдників карають".
Сократ - Дві причини спонукають людину до страху Божого: мука безчестя і відплата благочестя.
Демокріт - Великим трудом і потом виправляється в нас норов добрий і сталий.
І все ж можливо за одну мить порушити все, що многим потом здобули. - Цей удень свічку запалив та з нею ходив по місту і, коли хтось спитав його: "Навіщо робиш це, о філософе?", – відповів: "Людину шукаю!"
Діоген
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хто перебирає, той голодом перемирає.
- Козак не гордун.
—... що зарве, то й в кавдун.
— Козак не гордує: що попав те й мордує.
— Не гордун: що дістав, то ковтнув.
- Муха не псує брюха (як її зїси).
— ... тільки надме.
- Моя душа крива є — усе приймає.
- Хоч не смачно, але багато.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Десь узявся, як із землі виринув.
- Дзвенить, немов у бочці.
- Диба, мов муха по сметані.
- Дивиться, наче тарілку проковтнув.
- Дивиться, як вовк на козу.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- О жінка!.. Створіння слабке і підступне!..
П’єр Огюстен Бомарше - О, якби жінки були гідні своїх ніг!
Аркадій ДАВИДОВИЧ - О, якби ти любив мене, як пиво!
Майя Четвергова - Оголена жінка — це жінка у всеозброєнні.
Гюго - Одні говорять, що Грета Гарбо жива, інші – що вмерла. Я не вірю жодній з цих дурних пліток.
Яніна ІПОХОРСЬКА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Поетичне слово, сказане в щасливій хвилі при якій одній нагоді, як золота монета, не тратить своєї вартості і по році, і по ста роках.
Іван ФРАНКО - Хто твердить – люблю свій народ, а не виконує своїх обов’язків перед ним, – той твердить лож.
Іван ФРАНКО - Не ридать, а добувать
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
Іван ФРАНКО - Лиш боротись – значить жить.
Іван ФРАНКО - Або смерть, або побіда!
Се наш оклик бойовий!
Іван ФРАНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! злої!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845 - Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі,
Та не дав мені Бог
Ані щастя, ні долі.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Ой одна я, одна...", 1847 - Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли;
у нас нема
Зерна неправди за собою.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Доля", 1858 - Мені, моя доле,
Дай на себе подивитись,
Дай і пригорнутись,
Під крилом твоїм любенько
В холодку заснути.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Слава", 1858 - Нема в мене роду,
Немає дружини,
Ані брата-товариша
На всій Україні.
Пантелеймон КУЛІШ
"Народна слава", 1862
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
