Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Немає бiльшоi муки, як хворiти думками, мучитись серцем, мерзнути душею вiд холодного скрежету і відчаю. О, коли б ми цього морозу хоча б вполовину боялись!
Григорій СКОВОРОДА - ...коли хто веселий, той і в хворобi здоровий. Не всякий, тілом здоровий, весело живе. Тож видно, що одна річ здоров’я й інша річ – веселість душi.
Григорій СКОВОРОДА - О, якби у мене був духовний меч! Я б знищив у тобi скупість, убив розкiш і дух нетверезості, вразив би честолюбство, розтрощив би марнолюбство...
- З плодiв та i того, який кiнець, суди всяку справу.
Григорій СКОВОРОДА - ...соколи i орлами вгору, в простiр чистого неба нехай пiдносяться, залишивши трясовину для низького невiгластва.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Померти б і воскреснути мені, щоб знати, де мій друг, де — ні.
Караїмське - Не бійся ворогів — бійся лихих часів.
Караїмське - Він пройшов крізь обруч долі.
Караїмське - Сон це висушує сльози, але горя людини не висушить.
Караїмське - Страшний сон — на добро.
Караїмське
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Живий, аж шкура на ньому горить.
- Живіт, як барило.
- Живуть між собою, як голубів пара.
- Живуть між собою, як риба з водою.
- Живуть, як кіт з собакою.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Європа — усього лише маленький мис азіатського континенту.
Поль Валері - Єдина користь від подорожі з джентльменом це те, що є кому наглядати за багажем.
Emily Lowe - Єдина можливість для жінки змінити чоловіка по-справжньому — коли той ще в пелюшках.
Наталі Вуд - Єдина річ, що рятує нас від бюрократії — її неефективність. Ефективна бюрократія — найбільша загроза волі.
Eugene McCarthy - Єдина цікава відповідь та, котра перекидає питання.
Сьюзан Зонтаг
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ніщо так не відриває від землі, як п’єдестал.
Микола ПАСЬКО - Ніщо так не прикрашає людину, як дружба із власною головою.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Обмежений світогляд іноді компенсується безмежними потребами.
Анатолій МАКСИМЕЦЬ - Одержав вищу освіту — батько купив диплом.
Іван МАРТИШКО - Один весняний день годує землероба цілий рік, а один день виборів депутата п’ять років годує.
Віктор ІГНАТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе!
Як люблю невимовно.
Іван ФРАНКО
"Мойсей", 1905 - Я стовп, поставлений на роздорожжу
На прастарих України полях,
Взад і вперед показую я шлях,
А сам ні кроку поступить не можу.
Іван ФРАНКО
"Д. Б.", 1906 - Може, долею ясною
Зацвіте й мій край.
Олександр ОЛЕСЬ
"Сніг в гаю...",1906 - Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Олександр ОЛЕСЬ
"Яка краса: відродження країни!", 1908 - Вона в труні лежить, прекрасна Україна,
Лежить, немов жива, ще тепла на столі,
З стражданням на устах і кров'ю на чолі.
Олександр ОЛЕСЬ
"Поставте келихи і оргії спиніть...", 1908
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
