Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не хапайся за хвіст, поминувши голову.
Григорій СКОВОРОДА - Не все те невірне, що тобі незрозумiле.
Григорій СКОВОРОДА - Не вихваляйся твоєю прозорливістю.
Григорій СКОВОРОДА - ...ти зверни увагу не на вишуканість, а на те, чи мислимо ми благочестиво, на силу висловлених думок визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Григорій СКОВОРОДА - Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке зло, а що добро...А не взнавши свого у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хто спішить, той людей смішить, а хто тихо ходить, той на ум наводить.
- Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще більше забруднить.
- Хто старе поминає, той щастя не має.
- Хто стереже уста i язик свiй, той збереже вiд лиха свою душу.
- Хто терпить улесливість жінки, терпить і роги на лобі.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Чорний, як земля.
- Чорний, як каглянка.
- Чорний, як мара.
- Чорний, як негр.
- Чорний, як нічка..
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Жінка — це сила краси.
Чоловік — краса сили. - Жінка — це цвях, на який дотепник вішає свої жарти, проповідник — свої повчання, зануда — своє бурчання, грішник — свої виправдання.
Хелен Роуленд - Жінка — що віконна фіранка. Візерунок миленький, але світу вже не побачиш.
Хенрік Хорош - Жінка або любить, або ненавидить: третього в неї немає.
Публій Сір - Жінка без чоловіка — все одно, що рибка без парасольки.
Глорія Стайнем
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Як часто байдуже міщанство народу долало палке месіанство вождів!
Андрій КОВАЛЬ - Напередодні кінця світу почнеться найцікавіше, але це вже мало кого зацікавить.
Андрій КОВАЛЬ - Або пізнай міру всіх речей, або створи її, або сам стань нею.
Андрій КОВАЛЬ - Найкраща музика для вух відчайдухів – коли сурма грає: “в наступ!” .
Андрій КОВАЛЬ - Почуття гумору іноді не виключає дотепності.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- І тут на допомогу приходить інстинкт самозбереження. Він — головна підвалина опору. Того опору, яким тримається нація, і духовність взагалі.
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970 - На українському пустирі пасуться всі...
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970 - Коли вмирає батьківщина — вмирає все. Запитайте про це народ: він відчуває це нутром і скаже вам.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні"., 1970 - Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь! Догоряють українські ватри, догоряє український весь край... Василь СТУС "Даждь нам, Боже, днесь!", 1977 - Людино, що твої водіння,
віками значені сліди? Оце впокоєне струміння прозрінь, радіння і біди. І що усі твої напасті, і сподівання, і жалі, як по Вітчизні вічні страсті горять, як зорі на шпилі. Василь СТУС "Земля гойдається...", 1977
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|