Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Камiнь, що його будiвничi вiдкинули, той нарiжним стане каменем.
Євангеліє від св. Марка - Вiн є Бог не мертвих, а живих!
Євангеліє від св. Марка - Вдовиця... поклала двi лепти, тобто грiш.
Євангеліє від св. Марка - Багато покликаних, та вибраних мало.
Євангеліє від св. Марка - А що Я кажу, то всiм Я кажу: Пильнуйте!
Євангеліє від св. Марка
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Святий Андрію на тобі конопельки сію; дай Боже знати, з ким буду весілля грати.
- Мишко, мишко! на тобі кістяні зуби, дай мені залізні, (закидаючи через голову зуба, який випав).
- Не йди морозе ні на жито, ні на пшеницю, ні на пашницю.
- Ластівко, ластівко!
- На тобі веснянки, дай мені білянки (хто має ластовиння на лиці, то побачивши весною вперше ластівку так примовляє, а потім умивається, щоби не було того ластовиння).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Подивився, як шага дав.
- Подібний, як свиня на коня, тільки шерсть не така.
- Подібний, як сова на яструба.
- Поділились, як брати.
- Пожалів, як вовк порося, від'їв ніжки та й уся.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Треба мати мужність віддати в жертву негайний успіх, заради більш важливих речей.
Енгельс - Треба мати силу характеру, щоб говорити і робити одне й те саме.
О.ГЕРЦЕН - Треба спочатку бути поганим громадянином, щоб стати згодом гарним рабом.
Шарль де МОНТЕСК’Є - Той, хто помирає, сплачує всі борги.
Вільям ШЕКСПІР - Той, хто посіяв привілеї, пожне революцію.
Клод Тільє
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- У декого біографія закінчується ще й так: потонув у розкошах.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - У діда з бабою найщасливіший день, коли приносять пенсію, а найгірший — наступний, коли приїздять онуки.
Василь ТИТЕЧКО - У кожної жінки є щось своє, решту придбав чоловік.
Віктор ІГНАТЕНКО - У мені постійно ведуть боротьбу Добро і Зло. Але чомусь завжди перемагає Дурість.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - У морі вина переважає смак солоних жартів.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Це, коли пишуть справжні письменники... Без них нам було б сумно жити, нецікаво, світ знебарвів би, втратив би для нас сенс свого існування, ми, напевно, не вміли б любити, якби не письменники...
Михайло ОСАДЧИЙ
"Більмо", 1968 - Собі поети право залишають,
Всі інші відкидаючи права:
Належати до тих, кого вбивають,
А не до тих, хто холодно вбива.
Леонід Первомайський
"Коли не замовкає...", 1968 - Вони (шестидесятники) повернули втрачену вагомість словам і поняттям, заставили людей знову повірити у реальність духовного світу. Це був справжній подвиг: в атмосфері тотального зневір'я у щось повірити. І запалити вірою інших.
Валентин МОРОЗ
"Серед снігів", 1970 - На нашій землі письменник: був завжди найбіднішим сином її, і йому відкривались важкі болі та високі заповіти.
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні", 1970 - Між горою-долиною
Козаченька вбито,
Червоною китайкою
Оченьки закрито.
Народна пісня Ой най мене не ховають
Ні попи, ні дяки,
Ой най мене поховають
Молоді козаки.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
