Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не задовольняйся поверхневим поглядом. Від тебе не повинні вислизнути ні своєрідність кожної речі, ні її достоїнство.
Марк АВРЕЛІЙ - Не засмучуйся тим, що люди тебе не знають, а засмучуйся тим, що ти не знаєш людей.
КОНФУЦІЙ - Не застосовуй гармати щоб вбити комара”.
КОНФУЦІЙ - Не можна любити ні того, кого ти боїшся, ні того, хто боїться тебе.
ЦИЦЕРОН - Не намагайся знати все, інакше будеш невігласом в усьому.
ДЕМОКРІТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не гляди чи біла, аби була.
- Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала.
- Хоч обідала, хоч не обідала, аби живіт завідала.
- Де був то був, аби дома ночував.
- Хоч не гладко, аби міцно.
– ... кріпко.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Голова, як темний ліс.
- Голова, як торба, що знайдеш, те й сховаєш.
- Голова, як у бика.
- Голодний, як вовк.
- Голодний, як собака.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Любов, що бажає бути лише духовною, стає тінню; якщо ж вона позбавлена духовного начала, вона – вульгарність.
М. Сенкевич - Любов? Чия? Старого? Який жах! Юнака? Який сором!
Коко ШАНЕЛЬ - Любові жінки варто боятися більше, ніж ненависті чоловіка. Це отрута, тим більше небезпечна, що віна приємна.
СОКРАТ - Любовна гра все одно що їзда на машині: жінки надають перевагу об’їзду, чоловіки норовлять зрізати кут.
Жанна Моро - Любовні ігри, мабуть, найлегші з усіх рухливих ігор.
Магдалена САМОЗВАНЕЦЬ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Рибі гнити з хвоста не накажеш.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Рідна мова дається народові Богом, чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів. В. Захарченко
- Рідна мова на чужині
Ще милішою стає. Павло Грабовський - Різниця між графоманами полягає в тому, що одних друкують, а інших – ні.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Розпорядження: випробування славою проводити тільки у спеціально відведених для цього місцях!
Микола БІЛОКОПИТОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Весно — слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "До весни", 1934 - На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці. Смолиста ніч і день смуглявий, немов циганка на лиці. Розсміяні палкі потоки, немов коханці до дівчат, злітають до долин глибоких, що в сивій мряці тихо сплять, і куриться із квітів запах, немов з люльок барвистих дим. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Елегія про співучі двері", 1934 - Листар носив листи зелені,
листи шуміли. Ех, весна! Плету пісні на веретені про молодість, що промина. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Елегія про ключі від кохання", 1934 - Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Автопортрет", 1934 - Спливає ранок. Милостивий Бог
Підніс долоні над хати й поля. Богдан Нижанківський "Ясніє день...", 1942
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|