Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Цей суддею був, засудив винного до страти і пустив сльозу, і коли спитав хтось: "Як ти, сам засуджуючи, плачеш?", – відповів: "Належить єству милість віддати, а закону – службу".
Біант - Розбійник якийсь в морі тонув і голий на берег вибрався. Ісократ побачив, що від холоду той потерпає, і вдягнув, і взув його, і їжу дав, і відпустив його. Коли ж паплюжити його почав один через те, що незнаного розбійника захистив, відповідав: "Не як людину вшанував розбійника, а єство людське вшанував".
- Вдячність – мов місяць: коли уповні, тоді прегарний.
Плутарх - Блудливому дати і мерця прикрасити – однаково.
Плутарх - Коли спитали його, що в людині схоже з Богом, відповів: "Милостиня й істина".
Демосфен
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Білий, як циганський сир.
- Білий, мов циганська литка.
- Чорний, як гуси.
- Хліб чорний, та моторний.
- Чорний мак та смачний, а редька біла та гірка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Каламутна, як кисіль.
- Калинова вітка, як рідная тітка.
- Каркає, як ворон.
- Качається, як бублик, голеньке.
- Качається, як собака на відлигу.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Відмовлення – це пропозиція підняти ціну.
Жорж Элгозі - Відома лише одна історична епоха — антична, коли людина була мірою всіх речей.
Сьогодні речі стали мірою всіх людей. - Відповідно до статистики, жінки витрачають 85 відсотків сімейного бюджету, 15 відсотків витрачають діти, решту — чоловіки.
Лусіль Гудьєр - Відпустив бороду й облисів — закон збереження матерії.
Рамон Гомес де ла Сарна - Відпустка: два тижні на пляжі і п’ятдесят на мілині.
Леонард Луїс Левінсон
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо політики не хочуть іти на смітник історії, значить, треба смітник історії перемістити на політичний олімп.
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо сидіти склавши руки і чекати, що покаже час, то будьте певні: нічого хорошого він не покаже.
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо у вас нема іншого шляху, спробуйте змінити поводиря.
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо хочеться, але не можна, значить, можна, але не треба.
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо хтось заявляє про свою готовність вийти з партії, але не робить цього, значить, просто чекає свою зоряну годину.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І тим, що згинули в зорі весінніх літ,
Хрестів поставити в свій час ми не зуміли.
Одна вечірняя вітає їх могили,
Одна вечірняя віта їх заповіт.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"Спить ряд могил", 1924 - Голодна я і жити вже не годна,
і смерть іде...
Ах, се ж душа, душа моя голодна
без корму мре.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Голодна я і жити вже не годна", 1925 - Стали чорні виночерпи,
Вино чорне ллють,
А у серці чорні верби
- Вінки смерті в'ють.
Лавро Миронюк
"Стали чорні виночерпи...",1920-1940 - Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
