Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як багато справ вважалося неможливими, поки вони не були здійснені.
Пліній Старший - Як в людині, так і в державі найтяжча хвороба та, що починається з голови.
Пліній Молодший - Як байка, так і життя: цінується не за тривалість, а за зміст.
СЕНЕКА - Як же свідомість прикріплюється до тіла?
Арістотель - Якби нам змовитися про те, щоб жінок не чіпати,—
Жінки самі, клянуся, чіпати б почали нас.
Овідій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Легко є умiти говорити, коли маєте що до говорення, але тяжко є мати що до говорення, коли треба говорити.
- Легко сказати, та як зв’язати?
- Легко, як дурному з гори котитися.
- Легше зайця з’їсти, як його вполювати.
- Ледар і в Пилипівку доброго слова не варт.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Біжить, як на пожежу.
- Біжить, як німий в суд.
- Біжить, як окропом ошпарений.
- Біжить, як тінь.
- Біжить, як швець з чобітьми на базар.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Перекладав з усіх мов на суконну.
Еміль Кроткий. - Перекладач ніяк не міг знайти спільної мови з автором.
Ф. Коничев. - Перекладач у прозі — раб, перекладач у віршах — суперник.
Василь Жуковський. - Перекладач щодо автора — те саме, що мавпа щодо людини.
Генріх Гейне. - Перекладений вірш має показувати той самий час, що й оригінал.
Юліан Тувім.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Фільми про корупцію показують не для розваги, а для обміну досвідом.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Фортуна найчастіше усміхається тому, кого не помічає Феміда.
Микола ПАСЬКО - Хабар — дуже підступна річ: не встигнеш озирнутися, а він уже в твоїй кишені.
Василь ТИТЕЧКО - Хабарника дуже важко ви¬явити — особливо, коли він захищений законом.
Василь КУРОВСЬКИЙ - Хвороби приходять тоді, коли життя «тільки починається» .
Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Хіба це не вона та типова українська жінка, що, так ганебно випровадивши синів Тараса Бульби на Запорізьку Січ, пішла плодити безвольних людей?
- Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти.
Микола КУЛІШ
"Народний Малахій", 1928 - Столоначальники, убивці, сутенерики,
Раби раба і служники слуги,
Сини російської імперської істерики,
Самодержавної нещадної нудьги,
Всесвітнє падло і вселюдська гнусь,
Здихайте у своїй зачиненій конурі!
Повстала у вогні, в пожежі, в герці й бурі
Вкраїна інша й інша Русь...
Микола БАЖАН
"Розмова сердець", 1928 - В нашому Радянському Союзі тепер хіба лише якісь історико-літературні іхтіозаври можуть заперечувати самостійність української літератури та культури в її історичному минулому, в її теперішньому і в її прийдешньому розвиткові.
Микола Скрипник
"Статті", 1929 - Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу?
Микола КУЛІШ
"Минa Мазайло", 1929
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
