Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Мужність — доброчинність, в силу якої люди в небезпеці роблять чудові речі.
Арістотель - Мужність робить нікчемними удари долі.
Демокріт - Мужність спостерігається в страхах і пориваннях, відповідних людині.
Арістотель - Нi в чому не помилятися — прерогатива богiв.
Демосфен. - На рідкість щасливий час, коли можна думати про те, чого хочеш, і говорити те, що думаєш.
Таціт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Коло церкви жиєш, то з церкви треба жити (кожен ремісник з свого ремесла).
– Коли вівтарю служиш, з вівтаря і живися.
- Хто чим орудує, той на тім і сидить.
- З того ситий і пяний.
- Без приправи (або: пристрою) і блохи (або: мухи) не убєш.
- До завою треба строю.
– До всякого діла треба способу.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Говорить, як у рот кладе.
- Говорить, як ціпом молотить.
- Говорить, як шовком гаптує.
- Говорить, як шовком шиє.
- Говорять, як віл реве.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Бездарні політики завжди норовлять змити свою ганьбу чужою кров'ю.
Е. Севрус - Безкарність робить закони спочатку неефективними, а потім смішними.
Ф. Ноель - Безмежні лише всесвіт та дурість людська.
Альберт Ейнштейн - Безпринципова діяльність в кінці кінців призведе до банкрутства.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Безсумнівно, важливіше те, як приймає людина долю, аніж яка вона насправді.
Гумбольт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Скільки правильним шляхом не йди, а все одно доведеться його змінити.
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки чиновника не годуй, він усе одно в руку дивиться.
Володимир ШАМША - Скільки ще треба на місці книжкових крамниць та закладів культури відкрити залів ігрових автоматів та казино, аби нас, нарешті, прийняли до Євросоюзу та НАТО?! Олександр ПЕРЛЮК
- Слухати народ треба завжди. Навіть коли він мовчить.
Володимир ШАМША - Сміх — задоволення, якщо сміються не з вас.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна і
полум'я спливе й блакить.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Праліто", 1934 - І знаю тільки те,
що треба пісню, наче тінь, нести з собою,
що треба йти, невпинно йти
назустріч мертвій тишині
за зовом вітру — за зовом ночі,
аж попіл сну засипле очі.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про перстень молодості", 1934 - Та на зорі,
В золотаву пору
Птиці зелені
Рвонулись вгору.
Тільки злетіть
Не змогли, не зуміли:
Тісно було,
Переплутались крила.
Ліна КОСТЕНКО
"Папороть", 1957 - Сонце низенько, вечір близенько —
Вийди до мене, моє серденько!
Ой вийди, вийди та не барися,
Моє серденько розвеселиться.
Лірично-побутова пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
