Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Побороти дурні звички легше сьогодні, ніж завтра.
КОНФУЦІЙ - Податки – нерви держави.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - Подібно до того, як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя.
ДЕМОКРІТ - Подолання важкого починається з легкого, здійснення великого починається з малого.
Лао-ЦЗИ - Подяка — ознака шляхетності душі.
Езоп
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Є сало, та не для кота!
- Є сало, та не можна дістати: високо висить.
- Гузь пане, та не вам, — застебнувся б, та не дам.
- Не для Гриця паляниця.
- З довгою рукою під монастир (або: церкву, цвинтар).
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Біла, як сорока.
- Біленька, як нитка.
- Білий, як глина.
- Білий, як день.
- Білий, як іній.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Не пишіть так, щоб думкам було надто тісно,залиште місце для однієї думки редактора.
Євген Сазонов. - Не пливи за течією. Не пливи проти течії. Пливи туди, куди тобі треба.
NN - Не повторюй пліток, як папуга. Додай щось від себе.
Вєслав Брудзинський. - Не поет, у кого думки не літають вільно в світі,
А заплутались навіки в золотії тонкі сіті. Леся Українка. - Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани! Леся Українка.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Хоть вовк линяє,
Та норов не міняє. Левко Боровиковський - Як Смерть далеко,
О Смерті думать легко, А стане за плечима, – У всіх нас страх з великими очима. Левко Боровиковський - Хто сам собі дає зарік –
Пропащий чоловік. Левко Боровиковський - Хто робить – той мовчить; а вірять Крикунам.
Левко Боровиковський - Чобітку!..
З ногою не сварись, Бо Чобіт без ноги ні к чорту не годиться. Левко Боровиковський
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Сидіти за ґратами нікому не легко. Але не поважати себе — ще важче. І тому будемо битися!
Валентин МОРОЗ "Замість останнього слова", 1970 - Дуже важливо заткнути рот тому, хто перший крикнув: "Король голий!", — поки не підхопили інші. Але ж король дійсно голий. Це — істина.
Валентин МОРОЗ "Серед снігів", 1970 - Одержимість — це не художність. І не науковість. І навіть не публіцистичність.
- Одержимість — це зовсім окрема субстанція, необхідний поряд з іншими компонент для повноцінного духовного життя.
Валентин МОРОЗ "Серед снігів", 1970 - Є мільйони людей з вищою освітою, які все знають, але нічого не мають — нічого святого.
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|