Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Без ядра горiх ніщо, так само як і людина без серця.
Григорій СКОВОРОДА - ...нам треба найретельнiше дбати про те, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того – неоцiненний скарб, по недбальству не потрапити на щось пiдроблене i мниме, що називається пiдлесником.
Григорій СКОВОРОДА - ...я люблю тривожитися душею за благополуччя друзiв, щоб коли–небудь зазнати також і втіхи... Бо що може бути приємнішим, ніж любов друга?
- Я зневажаю Крезів, не заздрю Юлiям, байдужий до Демосфенiв, жалiю багатих [...].Я ж, якщо маю друзів, вiдчуваю себе не лише щасливим, але й найщасливішим.
Григорій СКОВОРОДА - Коли в тебе людське серце – спiвчувай, а якщо хочеш – ревнуй і гнiвайся, та уникай ворогування і злобної зарозумiлостi з ядучою насмiшкою.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Страшне — переполошене.
- Не міхом полохає.
- То не з Грицем справа.
- Тут не ладаном пахне.
- Е, бачу, що це не переливки!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Поперли, як Сидора по дари.
- Попікся, як дід галушками.
- Попові кропило, як шевцеві правило.
- Породиста, як свиня.
- Порожній чоловік, як тая торба.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ніякої відповіді — теж відповідь.
Шолом Алейхем - Новини — це те, чим заклопотаний суб’єкт, якого мало турбує що б то не було.
Івлін Во - О, свобода! Скільки злочинів коїться в ім’я твоє! Жанна Марі Ролан на ешафоті гільйотини в 1793 р.
- Обережний бізнесмен – людина, яка забирає гроші з фондової біржі і їде з ними до Лас-Вегасу.
Роберт Орбен - Обзавестися дитиною – значить зважитися на те, щоб твоє серце відтепер і назавжди розгулювало поза твоїм тілом.
Елізабет Стоун
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Людська душа – це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки не лий уже, більше не вміститься.
Олександр ДОВЖЕНКО - Не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину, проллєш батькову і братову проллєш!
- Мистецькі твори треба складати в пам’ять мертвих і в ім’я ненароджених.
Олександр ДОВЖЕНКО - Як тяжко, і болісно, і страшно бути бездітним в житті і в творчості.
Олександр ДОВЖЕНКО - Навчіть поважати, шанувати й любити людську особистість, виховайте у молодих повагу до старших, хоча б до батьків, і кладовища самі прикрасяться.
Олександр ДОВЖЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна і
полум'я спливе й блакить.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Праліто", 1934 - І знаю тільки те,
що треба пісню, наче тінь, нести з собою,
що треба йти, невпинно йти
назустріч мертвій тишині
за зовом вітру — за зовом ночі,
аж попіл сну засипле очі.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про перстень молодості", 1934 - Та на зорі,
В золотаву пору
Птиці зелені
Рвонулись вгору.
Тільки злетіть
Не змогли, не зуміли:
Тісно було,
Переплутались крила.
Ліна КОСТЕНКО
"Папороть", 1957 - Сонце низенько, вечір близенько —
Вийди до мене, моє серденько!
Ой вийди, вийди та не барися,
Моє серденько розвеселиться.
Лірично-побутова пісня - Ой не світи, місяченьку, не світи нікому
Тільки світи миленькому, як іде додому
Світи йому ранесенько та й розганяй хмари
А як же він іншу має, то зайди за хмари.
Лірично-побутова пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
