Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Все невідоме уявляється величним.
Тацит - Все стирається часом, але сам час стає завдяки пам’яті нестаріючим і незнищенним.
Філострат - Все текуче, і немає нічого нерухомого у житті.
ОВІДІЙ - Все що відбувається, відбувається відповідно до визначеного порядку, але й відповідно до справедливості; якщо будеш спостерігати уважно, то переконаєшся у цьому.
Марк АВРЕЛІЙ - Все, колись народжене, приречене на загибель.
САЛЮСТІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Краще хай живіт трісне, ніж добре вино скисне. (англ.)
- Легше стебло бамбука зігнути, ніж три зсуканих нитки порвати. (кит.)
- Лихе довго пам’ятається, добре скоро забувається. (фр.)
- Любить кіт рибу, та води боїться. (фр.)
- Людина без кебети — що дерево без плоду. (тур.)
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Голова, як довбня.
- Голова, як казан, а розуму ні ложки.
- Голова, як маківка, а розуму, як накапано.
- Голова, як макітра, а розуму не накладено.
- Голова, як пляшка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Може, й правда, що лисина — ознака чоловічої потенції, але вона зменшує ваші можливості довести це.
Роберт Орбен - Можна впасти в дитинство, але не в юність.
NN - Можна говорити дурості, але не урочистим тоном.
Юліан ТУВІМ - Можна жити й на самоті, якщо когось чекаєш.
Ванда Блоньська - Можна обплювати себе не відкриваючи рота.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Вітчизняний політик: у лайні не тоне, від сорому не згорає.
Борис РЕВЧУН - Вішалки чіпляються, як правило, на гачок.
Віктор ІГНАТЕНКО - Влада супроти волі народу, яка базується на свавіллі правителя, називається тиранією.
Сократ - Вмирають і погані люди.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Водію, зупиняючи погляд на гарній жінці, зупинись!
Віктор ІГНАТЕНКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич "Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу про самоту і про тривогу, про дні, яких я не лічу, про дивовижну німоту без слів та звуків, про нечулу німу, глуху, пусту, пусту — що серце далечі жахнулось. Оксана Лятуринська "У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту, І ти ідеш у темінь навмання, Розбитий і знівечений дощенту. Михайло СИТНИК "Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве. Василь СИМОНЕНКО "Дід умер", 1962 - І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти. Як жить мені, якщо я ще людина? Якщо мені від себе не втекти? Григорій ЧУБАЙ "Вертеп", 1968
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Давайте вип’ємо за наших ворогів. За те, щоб у них все було: і автомашина, і гараж, і гарна хата, і дача.
І щоб у них скрiзь стояли телефони. І щоб по тих телефонах вони завжди набирали 01, 02, 03, 04! - Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай! - Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|