Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА - Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА - Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, – це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Зрозумiй одне тiлъки яблучне зерно, i досить тобi. Коли в нiм сховалося дерево з коренем, гiлками, листям та плодами, то можна в ньому вiднайти незчисленнi мiльйони садiв, осмiлюся сказати, i незчисленнi світи.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Коли будеш мірним, то будеш і вірним.
- Ліпше моє, ніж наше.
- Наше не пропаде, як попівське.
- Хоч гріха вкушу, а своєго не облишу.
- Най того опанує, хто свого не пильнує.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Поживився, як сірко паскою.
- Позеленів, як трава.
- Поїхала, наче гілка з дерева відірвалася.
- Покарали, як кота мишами.
- Покотилась сльоза, як холодна ранком роса.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Сміхом виправляють мораль.
Оноре де Бальзак. - Смішного боятися — правди не любити.
Іван ТУРГЕНЄВ - Смішну фразу треба голубити, ласкаво погладжуючи по підметах.
Ілля Ільф. - Совість — це емоційний страж переконань.
Василь Сухомлинський. - Сократ задавав стільки запитань, що обурені мешканці Афін примусили його випити отруту. Король Лір запропонував своїм донькам анкету, внаслідок чого він і всі його доньки загинули жахливою смертю.
Роберт Лінд.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Став твердо на ноги, після того, як зняв ковзани.
Василь ТИТЕЧКО - Стара дівка може тішитися тим, що вона ніколи не стане вдовою.
Микола ПАСЬКО - Страшне не те, що все продається — жахає ціна.
Флоріан БОДНАР - Стріляючи очима, жінки не шкодують патронів, особливо холостих.
Флоріан БОДНАР - Сьогодні відвів душу. І відразу на небеса.
Василь ТИТЕЧКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Поезія — рідна сестра моя.
А правда людськая — наша мати. Ліна КОСТЕНКО "Доля", 1962 - Є вірші — квіти.
Вірші — дуби. Є іграшки — вірші Є рани. Є повелителі і раби. І вірші є — каторжани. Крізь мури в'язниць, по тернях лихоліть — ідуть, ідуть по етапу століть... Ліна КОСТЕНКО "Є вірші", 1962 - Поете,
вмій шукати і чекати! Найкращий вірш не ходить на свободі. Ліна КОСТЕНКО "Все більше", 1962 - Перо, мій скальпелю вогненний,
Ти мій жорстокий лиходій, Мій дикий поклик цілоденний, Первоцвіт мій, перволюб мій! Іван Драч "Перо", 1965 - Митець мусить втікати з життя для того, щоб його впізнати. Мусить втікати з життя, дріб'язкового побуту, тому що він розносить митця на частки. Митець мусить, як Демокріт, виколоти собі очі, щоб нарешті заглянути в середину суті, щоб пізнати її, щоб пізнати істину життя.
Михайло ОСАДЧИЙ "Більмо", 1968
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Горілка наш ворог, але хто сказав, що ми боїмося ворогів.
- За ваше здоров’я – за наше багатство!
- Давайте вип’ємо за гарних людей: їх у нас так мало залишилось!
- Який найкоротший тост «до того»?
– Будьмо! – А який «після того»? – Хху! - Дай, Боже, щастя, здоров’я
На многія літа усім!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|