Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Люди охоче вірять тому, чому бажають вірити.
Гай Юлій ЦЕЗАР - Людина — це душа, обтяжена трупом.
ЕПІКТЕТ - Людина або збожеволіє, або почне писати вірші.
ГОРАЦІЙ - Людина, що думає лише про себе й шукає в усьому своєї вигоди, не може бути щасливою. Хочеш жити для себе, живи для інших.
СЕНЕКА - Людині властиво помилятися, а дурневі — наполягати на своїй помилці.
ЦИЦЕРОН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Свій хоть не заплаче, то ся скривить; хоть ся не скривить, то не висміє.
- Своє святоє — чуже найсвятіше.
- Свої люди не Татаре, не дадуть загибати.
- Світ як банька, а люде як мухи.
- Сей світ позичений.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пішов у ріст, як заячий хвіст.
- Пішов, як бідному по смерть.
- Пішов, як за море по зілля.
- Пішов, як рак по дріжджі.
- Пішов, як у воду впав.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Залицяння — це гра, у якій усі махлюють: чоловіки прикидаються щирими, жінки — сором’язливими, і кожен сам себе обманює.
Л. Cей - І тільки в критичні дні раптом розумієш, що ти — жінка.
Тамара Клейман - Ймовірно, лише одна людина з тисячі жагуче поглинена своєю роботою, як такою. Різниця лиш у тім, що про чоловіка скажуть: “Він захоплений своєю справою”, а про жінку: “Вона якась дивна”.
Дороті Сейерз - Кохана жінка — та, котрій можна заподіяти більше страждань.
Етьєн Рей - Коханець — друге розчарування заміжньої жінки.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Приємно, коли поважають; боляче, коли зневажають; нестерпно, коли не помічають.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Приймати закони нема кому — всі борються за народну любов!
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Прикро, що влада бачить у вчителеві тільки бюджетника.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Примусь владу слугувати людям, так вона цих людей обдере, наче липку.
Олександр ПЕРЛЮК - Принцип демократичного централізму: як скаже начальство, так і буде.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- І встане Україна з своєї могили і знову озоветься до всіх братів своїх Слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позастанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у Хорутан, ні у Сербів, ні у Болгар.
Микола КОСТОМАРОВ "Книги битія українського народу", 1846 - І Україна буде непідлеглою Річчю Посполитою в Союзі Слов'янськім. Тоді скажуть всі язики, показуючи на те місто, де на карті буде намальована Україна: "От камень, его же не брегоша зиждущиї, той бисть во главу угла".
Микола КОСТОМАРОВ "Книгa битія українського народу", 1846 - Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Тарас ШЕВЧЕНКО "Чи ми ще зійдемося знову?", 1847 - Та не однаково мені,
Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені. Тарас ШЕВЧЕНКО "Мені однаково, чи буду...", 1847 - Сонце заходить, гори чорніють.
Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся... і серцем лину В темний садочок на Україну. Тарас ШЕВЧЕНКО "N. N."("Сонце заходить, гори чорніють..."), 1847
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|