Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Григорій СКОВОРОДА - Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
Григорій СКОВОРОДА - З видимого пізнавай невидиме.
Григорій СКОВОРОДА - Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.
Григорій СКОВОРОДА - Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Твій дід горів, а мій спину грів.
- Телися, ялова, бо молока хочу.
- Темні діла світла бояться, як вони просвітляться.
- Терпів Мойсей, терпів Єлисей, терпів Ілля — потерплю ж і я.
- Ти брат мій, а хліб їж свій.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- У квітні погода один день блисне, а сім днів кисне.
- Уночі тріщить, а вдень плющить.
- Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.
- Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
- Чайка сіда на воду - чекай доброї погоди.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Молоді говорять про те, що вони роблять; старі про те, що вони робили; а дурні про те, що їм хотілося б робити.
П’єр БУАСТ - Молоді дивляться вперед, старі — назад, а інші здивовано обертають очима.
NN - Молоді не знають, чого хочуть, але повні рішучості домогтися цього.
Федеріко Фелліні - Молоді чоловіки поводяться з жінками як боязкі багатії, а старі — як нахабні злидарі.
А. Рівароль - Молодість — великий недолік для того, хто вже літній.
Олександр Дюма-батько
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Театр недержавного народу, що служить виключно інтернаціональному „чистому мистецтву“, а національно-громадські п?єси оминає, й про мову та вимову не дбає, — чужий і не корисний для свого народу.
Іван Огієнко - Кожний учений мусить якнайкраще знати свою соборну літературну мову й вимову та соборний правопис, а також науку про рідномовні обов?язки.
Іван Огієнко - Кожний учений мусить бути зразком доброго знання своєї літературної мови.
Іван Огієнко - Кожний учений мусить непохитно дотримуватися засади: для одного народу — одна наукова термінологія.
Іван Огієнко - Недержавний народ мусить пильнувати, щоб його вчені спеціялізувалися головно в науках національних, що підносять свідомість народу й що ними чужа наука відповідно займатися не буде.
Іван Огієнко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не дивися так привітно,
Яблуневоцвітно.
Стигнуть зорі, як пшениця:Буду я журиться.
Павло ТИЧИНА
"Не дивися так привітно...", 1918 - Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Яблука доспіли, яблука червоні!", 1918 - На порозі гість веселий —
Дощ блакитний, весняний...
- Хто постелю нам постеле
У світлиці запашній?
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"На порозі гість веселий...", 1919 - Любиш чи не любиш,
Се мені байдуже!
Ввік я вірна буду,
Мій сердечний друже.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Любиш чи не любиш...", 1925
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
