Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Філософові страждання корисне: як водою залізо міцніє, загартовуючись, отак і філософ напастями укріплюється.
Іван Богослов - Коли його спитали, як риторику вчив, відповів: "Витратив олії більш, ніж вина".
Демосфен - Добрим, благим людям слід довірятись норовом і словом, а не клятвою.
Сократ - Клятву вимушену давай у двох випадках: коли собі велику провину прощаєш чи друга від великої напасті рятуєш.
Сократ - Марнославство – це, коли задля мирської слави чинить або каже.
Святий Василь
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ніч мати.
– ... все покриє.
– ... мати, не дасть погибати.
– Ніч — як мати.
- Чи вже мені будуть вікном двері?
– Не вперше вікном з хати утікати.
– Вікном двері.
- Одної смерти не минеш, а другої не буде (гайдамацька).
- З клопоту голова болить.
- З великого клопоту подуріли.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Виросло лоша - кобилі поміч.
- Високе дерево вітер зламає найперше.
- Високі гори мають найглибші доли.
- Вівцю не шуба, а корм гріє.
- Вівцю, котра не тримається отари, заберуть вовки.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Надто солодкий плід нічого не каже борцю. Гіркий смак залишається в найсолодшій жінці.
Фрідріх Ніцше. - Гримучі і очкові змії схожі на жінок: чим старіша і некрасивіша, тим вона безпечніша, і чим красивіша і молодша – тим отрута її згубніша.
Брем. - Коли жінка обертається до тебе спиною, то похвали її спину – і жінка з тобою змириться.
Штеменгейм. - Безхарактерній людині, чорній змії, озброєному ворогу не можна довіряти, вчинків жінки слід боятися.
Індійський вислів. - Хлопче, в житті варто займатись всього двома речами: вченням і розпустою. Бо книжки – краще, що нам можуть дати чоловіки, а безсоромні пестощі – краще, чого ми можемо очікувати від жінок.
Ларбо.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Англійський замок — головний удар по нашій замковій шпарині.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Без великої любові прекрасної статі до себе джентльменство не з’явилося б на світ.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Без вищого світу жити нелегко, навіть вищий кримінальний не рятує становище.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Без деформації реформ не буває.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Без добрих намірів навіть прокуратура не потрапить у пекло.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна і
полум'я спливе й блакить.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Праліто", 1934 - І знаю тільки те,
що треба пісню, наче тінь, нести з собою,
що треба йти, невпинно йти
назустріч мертвій тишині
за зовом вітру — за зовом ночі,
аж попіл сну засипле очі.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про перстень молодості", 1934 - Та на зорі,
В золотаву пору
Птиці зелені
Рвонулись вгору.
Тільки злетіть
Не змогли, не зуміли:
Тісно було,
Переплутались крила.
Ліна КОСТЕНКО
"Папороть", 1957 - Сонце низенько, вечір близенько —
Вийди до мене, моє серденько!
Ой вийди, вийди та не барися,
Моє серденько розвеселиться.
Лірично-побутова пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
