Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не від кожної людини те, що дає, приймай.
Благому недостойно годуватися злом. - Благочинність швидше в розумі людському вкорінена, а не з необхідності походить; не з незнання, не з пристрастей, не з облуди, а самовільно душею, що прагне, і щирістю.
Діон Римський - Часто безумство людей до влади найгірших приставляє.
Святий Василь - Князеві належить володіти: у скруті – розумом, з ворогом – міццю, а до дружини – любов'ю.
- Коли хочеш над іншими володарювати, то перш учись сам собою володіти.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ніж не в дитинські руки належить.
- Без бритви бритваний.
- Язикату жону б’є її рот, а не чоловік.
- Чужою бідою голова не болить — самолюба.
- Доста в мене своєї біди на мою бідну голову.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Швидкий, як хорт.
- Швидкий, як черепаха.
- Швидко, як оком ізмигнуть.
- Шипить, мов гадюка.
- Широка, як море.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ні одна армія не може протистояти силі ідеї, час якої настав.
Віктор ГЮҐО - Ніколи не буваєш на стільки нещасним, на скільки тобі здається.
Ніколь Прус - Ніколи не виправдовуйся.
Твоїм друзям це не потрібно, а вороги все одно не повірять.
Елберт Хаббард - Ніколи не пізно замовкнути, якщо знаєш, що брешеш.
Олександр Дюма-син - Ніколи не роби послуг, про які не просять.
Оноре де БАЛЬЗАК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Це вони не порядок наводять, це вони сліди замітають.
Олександр ПЕРЛЮК - Це грабіжники грабують, а керівники — вправно керують.
Олександр ПЕРЛЮК - Це добре, що люди не птахи, а то б їх тоді тримали у клітках.
Олександр ПЕРЛЮК - Це дурні не вірять своїм очам, а розумні — нічого не помічають.
Олександр ПЕРЛЮК - Це ж з якою нестямою деякі народні обранці повинні тиснути на кнопки, щоб стати мільйонерами.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Подивилась ясно, — заспівали скрипки! —
Обняла востаннє — у моїй душі.
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі.
Павло ТИЧИНА
"Подивилась ясно...", 1918 - Світає...
Все спить ще: і небо, і зорі безсилі,
Лиш птах десь озвався спросоння ліниво
Та темний бовван на козачій могилі
Про давнє, минуле кричить мовчазливо.
Видніє щохвилі.Все спить ще: і небо, і зорі безсилі.
Павло ТИЧИНА
"Світає...", 1918 — 1919 - У вічну славу Батька і Сина
Й Духа Святого Голуба...
Ой зацвіла біла калина
Біля Синього Жолоба...
Лавро Миронюк
"У вічну славу...", 1920 - Як купала мене мати
у любистку,
Трусив зорі Див із лану
у колиску.
Тодось ОСЬМАЧКА
"Казка", 1925 - Тож п'яній і п'яній, княгине, —
Поки сонце ще ходе рано,
Поки небо твоє ще синє,
Веселись, моя ладо!
Олекса Стефанович
"Осіннє", 1929
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
