Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...немає смертельнiшої для суспільства виразки, як марновiрство – сховок лицемiрам, прикриття шахраям, затiнок дармоїдам, стрекало і піджога недоумкуватим.
Григорій СКОВОРОДА - Природа є першопочаткова всьому причина i саморухома пружина.
Григорій СКОВОРОДА - ...правдиве начало скрізь живе...Через те воно не частка і не складається з часток, але ціле...
Григорій СКОВОРОДА - Нi про що не турбуватися, ні за що не переживати – значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – це рух.
Григорій СКОВОРОДА - Наскiльки трудне все те, що непотрiбне дурне! Наскiльки легке і солодке все, що істинне і потрiбне.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Сім літ минуло, як музика грала, а він і досі танцює.
- Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче.
- Сім мішків гречаної вовни.
- Сім панів. Один мужик. Хай робить на них. Бо звик.
- Сім п'ятниць на тиждень у п'яниць.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Вирвався, як заєць з конопель.
- Вирвався, як заєць з-під куща.
- Виріс, як кіт навсидячки.
- Виріс, як поліський злодій.
- Вирядився, як на весілля.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Люди часто говорять, що та чи інша людина ще “не знайшла себе”. Себе неможливо знайти. Себе можна тільки створити.
Томас Сас - Люди, з якими ми вступаємо у взаємно приємне спілкування, і є те, що я називаю батьківщиною.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Люди, зазвичай недалекі, засуджують все, що виходить за межі їхнього світогляду.
Ф. Ларошфуко - Люди, сподіваючись, що новий правитель виявиться кращим, охоче повстають проти старого, але незабаром вони на досвіді переконуються, що помилилися, бо новий правитель завжди виявляється гіршим за старого.
Макіавелі - Людина — це мрець у відпустці.
Сартр
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Хто має від Бога дар і не користується ним – злодій є.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Хто правду говорить, ненавидять того.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Хто працював на мамону, на Бога працювати не може.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Чесне є не те, що давнє, а те, що добре й корисне.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Яка милостиня, таке і воздаяння.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Псалом новий Господові
І новую славу Воспоєм чесним собором, Серцем нелукавим. Тарас ШЕВЧЕНКО "Неофіти", 1857 - Спи, дитя моє, ти життя моє!
Тільки щастя і долі! Будеш цілий вік, як той чорний віл, У ярмі і неволі! Степан РУДАНСЬКИЙ "Над колискою", 1857 - Посіє пахар зерно, та й те не погибає безплодно.
Пантелеймон КУЛІШ "Листи", 1857 - Що конина, то конина!
А щоб язик мала, То вона б вам, добрі люди, Всю правду сказала! Степан РУДАНСЬКИЙ "Циган з конем", 1858 - Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати; Треба всюди, добрі люди, Приятелів мати. Степан РУДАНСЬКИЙ "Баба в церкві", 1858
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|