Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Веселiсть – це здоров'я гармонiйної душi. Душа, вражена якимсь пороком, не може бути весела.
Григорій СКОВОРОДА - Дуже правильно сказано: той, хто не має ворогiв, не має також і друзiв.
Григорій СКОВОРОДА - Як глупота є матiр усiх порокiв, так мудрiсть є справжня мати як наших чеснот, так i скромностi.
Григорій СКОВОРОДА - Очевидно, такий свiт: якщо сам чогось зробити не може, заздрить іншим.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба коли-небудь була дружба помiж скупими?
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Дай мені Боже той розум на перед, що Русинові на послід.
- Де Бог церкву ставить, там дідько коршму; де громада церкву ставить, там пан коршму.
- Де велика рада, там рідкий борщ.
- Де люблять, не части, де не люблять, не ходи.
- Дере коза лозу, а хлоп козу, а хлопа Жид, а Жида пан, а пана юриста, а юриста триста.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Поглядає, як собака в ярмарку.
- Поглядає, як стрілець на орлицю.
- Погуляв, як собака на мотузку.
- Подавився, як сто карбованців дав.
- Подивився, наче кислицю з'їв.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Якщо людина вінець еволюції, виходить, їй більше нічого не світить.
#Валентин Доміль - Якщо людина залежить від природи, то і природа залежить від неї: природа зробила людину – людина її переробляє.
Анатоль ФРАНС - Якщо людина тверда, рішуча, проста й небалакуча, то вона вже близька до людяності.
КОНФУЦІЙ - Якщо людину не захоплює ніщо навколо – виходить, їй нема чим захоплюватися всередині себе.
Стас Янковський - Якщо хочеш стати Людиною – не мавпуй!
Борис Крутієp
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Вогонь кохання минув — залишився один перегар.
Василь ТИТЕЧКО - Водій тролейбуса з’їв «Снікерс» і не гальмував три зупинки.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Вона не діждеться, що я чекатиму на те, аби вона чекала мене з армії.
Флоріан БОДНАР - Ворог — це той, кому ти віддав вечерю, а він ще й снідати припхався.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Все те, що у жінки на серці, у її чоловіка в печінках.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ми сподівались, ждали, ждали,
Ждемо й тепер... Весни нема, А перед нами і за нами Холодна, темная зима! Олександр КОНИСЬКИЙ "Сподівання", 1876 - Дивувалась зима,
Чом так слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Іван ФРАНКО "Дивувалась зима...", 1880 - Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! Іван ФРАНКО "Земле, моя всеплодющая мати...", 1882 - Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни, Путь життя, темну путь Проясняють вони. Іван ФРАНКО "Не забудь, не забудь...", 1882 - Висне небо синє,
Синє, та не те! Світе, та не гріє Сонце золоте. Яків ЩОГОЛІВ "Осінь",1883
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|