Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Колишні покоління лишили нам не стільки готові рішення питань, скільки самі питання.
Луций Анней Сенека, 4 р. до н.е., давньоримський філософ - Корисне розумно брати собі з чужого досвіду.
Теренцій. - Король повинен пам’ятати три речі: він керує людьми, він зобов’язаний керувати ними відповідно до закону, він керує не вічно.
Евріпід. - Краще боротися серед небагатьох хороших людей проти більшості поганих, ніж серед більшості поганих проти небагатьох хороших.
Антісфен. - Краще бути гідним заздрощів, аніж гідним співчуття.
Геродот
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Понура свиня, а глибоко риє.
- Ворона маленька, та рот великий.
– ... та великий писок має.
– а великий кусок мяса ковтне.
- Здається й мала пташка, та кігті гострі.
- Мале щеня, та завзяте.
- Кулик не велик, а все таки птиця.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дурний, аж світиться.
- Дурний, мов прибитий мішком.
- Дурний, хоч кілок на голові теши.
- Дурний, як баран.
- Дурний, як боже теля.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- …кохання народжується від взаємного пізнання душ закоханих.
Фіренцуола. - Для людини, що кохає, весь всесвіт зливається в коханій істоті.
Берне. - Той, хто кохає, бачить серцем, а не очима.
Башар ібн Бурд. - Постійність – це прадавня мрія кохання.
Вовенарг. - Коли кохаємо, ми втрачаємо зір.
Лопе де Вега
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Свої мільйони вони заробили чесною працею того народу, котрий вони безсоромно обікрали.
Олександр ПЕРЛЮК - Свята простота: «Їй-богу, бога нема!».
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Святі слова чи не найбільше полюбляють грішники.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Святкування піррової перемоги вимагає багато витрат.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Свято рiдної мови буде тодi, коли нею освятиться кожен будень.
Ростислав ДОЦЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Про Сагайдачного співали,
Либонь співали і про Січ,
Як в пікінери набирали,
Як мандрував козак всю ніч.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда". 1798 - Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Тарасова ніч", 1838 - Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"На вічну пам'ять Котляревському", 1838 - Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Катерина", 1838
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
