Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА - Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА - Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, – це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Зрозумiй одне тiлъки яблучне зерно, i досить тобi. Коли в нiм сховалося дерево з коренем, гiлками, листям та плодами, то можна в ньому вiднайти незчисленнi мiльйони садiв, осмiлюся сказати, i незчисленнi світи.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ледачого пасічника і мед ледачим пахне.
- Дігтяр і смердить дьогтем.
- Де господар не ходить, там нивка не родить.
- Хто сіє густо, то не буде пусто; а хто сіє рідко, то вродиться дідько.
- Сіє вітер, вітром жати буде.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Делікатний, як панський хорт.
- День, неначе рік.
- Дере голову, як попова кобила.
- Дере, як лико.
- Держиться, як блоха кожуха.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Натхнення є гіпотеза, яка відводить авторові роль спостерігача.
Поль Валері. - Натхнення завжди співатиме; натхнення ніколи не пояснюватиме.
Джебран Халіль Джебран. - Натхнення й інтерес — це те саме. Ухилитися від справжнього натхнення так само важко, як і від гріха.
Данило Хармс. - Натхнення набагато частіше приходить до графоманів, ніж до геніїв.
Гермоген Новодєвичий. - Натхнення народжується тільки від праці.
Петро Чайковський.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Залізо гартується вогнем і водою, народ — прожитковим мінімумом і бідою.
Василь КРАСНЮК - Заміжжя - найкращий засіб сховати всі попередні гріхи.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Замкнуте коло прийняли за рятівне.
Володимир ШАМША - Заправимо за вас, тату, такі гроші, що вас і чорт не купить.
Петро ЛИСОГОРА - Заробляєш гроші — втрачаєш здоров’я, поновлюєш здоров’я — втрачаєш гроші.
Роман КРИКУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Перо, мій скальпелю вогненний,
Ти мій жорстокий лиходій,
Мій дикий поклик цілоденний,
Первоцвіт мій, перволюб мій!
Іван Драч
"Перо", 1965 - Митець мусить втікати з життя для того, щоб його впізнати. Мусить втікати з життя, дріб'язкового побуту, тому що він розносить митця на частки. Митець мусить, як Демокріт, виколоти собі очі, щоб нарешті заглянути в середину суті, щоб пізнати її, щоб пізнати істину життя.
Михайло ОСАДЧИЙ
"Більмо", 1968 - Це, коли пишуть справжні письменники... Без них нам було б сумно жити, нецікаво, світ знебарвів би, втратив би для нас сенс свого існування, ми, напевно, не вміли б любити, якби не письменники...
Михайло ОСАДЧИЙ
"Більмо", 1968 - Собі поети право залишають,
Всі інші відкидаючи права:
Належати до тих, кого вбивають,
А не до тих, хто холодно вбива.
Леонід Первомайський
"Коли не замовкає...", 1968 - Вони (шестидесятники) повернули втрачену вагомість словам і поняттям, заставили людей знову повірити у реальність духовного світу. Це був справжній подвиг: в атмосфері тотального зневір'я у щось повірити. І запалити вірою інших.
Валентин МОРОЗ
"Серед снігів", 1970
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Давайте вип’ємо за те, щоб в іменинниці був чоловік у чорному костюмi, з чорним дипломатом, щоб їздила вона на чорнiй «Bолзі» вiдпочивати до Чорного моря, і щоб їла чорну ікру і пила чорну каву!
- Океан, шторм...Тоне корабель. Всі гинуть.
Вхопившись за колоду, рятуються капітан і боцман. Змерзли вони в холоднiй воді.
Боцман каже капiтановi:
– Слухай, капiтане, давай вип’ємо.
Дiстав пляшку, і в цей момент акула вiдкусила йому ногу.
Вiн пiднімає пляшку і каже:
– Капiтане, давай вип’ємо зараз за тих, кому ще гiрше, нiж нам!
То ж давайте друзі, вип’ємо за тих, кому зараз тяжко!
- То ж давайте друзі, вип’ємо за тих, кому зараз тяжко!
- Якщо хочеш бути щасливим один день – напийся!
Якщо хочеш бути щасливим тиждень – знайди собі коханку!
Якщо хочеш бути щасливим місяць – одружись!
Якщо хочеш бути щасливим все життя – будь здоровим!
То ж вип’ємо за здоров’я!
- Щоб їлось і пилось,
Щоб хотілось і моглось!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
